:: LEX :: ВІЙСЬКОВА АГРЕСІЯ ЯК ОБСТАВИНА НЕПЕРЕБОРНОЇ СИЛИ ПРИ ВИКОНАННІ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ В УКРАЇНІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 68)

Термін подання матеріалів

14 січня 2025

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ВІЙСЬКОВА АГРЕСІЯ ЯК ОБСТАВИНА НЕПЕРЕБОРНОЇ СИЛИ ПРИ ВИКОНАННІ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ В УКРАЇНІ
 
21.10.2022 17:27
Автор: Горобець Надія Сергіївна, доктор філософії в галузі права, Навчально-науковий інститут права Сумського державного університету
[Секція 5. Господарське право. Господарське процесуальне право. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право. Фінансове право. Банківське право]

Зобов’язальні правовідносини як одна з передумов господарської діяльності є важливою умовою ринкових відносин в державі. Зокрема, саме в формах господарських зобов’язань реалізується процес переміщення товарів (результатів виконаних робіт, наданих послуг тощо( із сфери виробництва у сферу розподілу та обміну і через неї – у сферу споживання. Водночас з введенням 24.02.2022 р. на території України воєнного стану, виконання більшості господарських зобов’язань істотно ускладнилось або ж стало взагалі неможливим. Вказане безсумнівно обумовлює необхідність пошуку сторонами господарських зобов’язань юридичних інструментів, які дозволяють змінити, призупинити або взагалі припинити виконання зобов’язання, а також вирішити питання про відповідальність зобов’язаної сторони за неналежне виконання чи невиконання господарського зобов’язання. 

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. закріплює, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності 

(ст. 218) [1]. Зміст вищевказаної норми свідчить, що договір може містити положення щодо форс-мажору або ж взагалі не згадувати про форс-мажор. Відповідно якщо виникає спір між сторонами господарського зобов’язання щодо його виконання вони керуються умовами укладеного ними договору, а якщо ж у договорі взагалі не згадується форс-мажор, то для захисту інтересів можна користуватись загальними нормами Господарського кодексу України. 

Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) виходячи зі змісту ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. законодавець розуміє надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, військові дії, оголошена та неоголошена війна і т.д. [2].  

У Постанові Верховного суду від 17.08.2022 р. у справі № 922/854/21 встановлено, що ознаками форс-мажорних обставин є те, що: вони не залежать від волі учасників господарських відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності [3].

Тобто, війна є форс-мажором, але такі обставини непереборної сили мають бути обов’язково засвідчені. Зокрема, Листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. (далі – лист) Торгово-промислова палата України визнала, що військова агресія проти України є форс-мажорними обставинами [4]. 

Виходячи зі змісту Постанови Верховного суду у справі № 910/15264/21 від 31.08.2022 р. форс-мажор не є підставою для примусової зміни умов договору та звільнення від виконання зобов'язання. Хоча сторони зобов’язання можуть продовжити строк виконання зобов'язань внаслідок форс-мажору якщо така можливість передбачена умовами договору, або укласти додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін після виникнення форс-мажору [5]. 

Окрему увагу необхідно звернути, що у Постанові Верховного суду у справі № 910/9258/20 від 01.06.2021 р. наголошено наступне: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов’язання». Обов’язок доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору [6]. Тобто посилання сторони зобов’язання на лист Торгово-промислової палати України як універсальний документ помилкове. Дійсно умови здійснення господарської діяльності в західних, прикордонних областях, на тимчасово окупованих територіях на сьогодні відрізняються тому має бути досліджено обставини конкретного зобов’язання та встановлено причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати саме це зобов’язання. Вказане унеможливлює використання листа Торгово-промислової палати України як підстави для невиконання зобов’язання та уникнення відповідальності. 

Таким чином, у разі якщо інше не передбачено законом або договором військова агресія як обставина непереборної сили звільняє зобов’язану сторону від господарсько-правової відповідальності за порушення господарського зобов’язання, але не є підставою для примусової зміни умов господарського зобов’язання чи звільнення від його виконання. 

Література:

1. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18, № 19–20, № 21–22. Ст.144.

2. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 02.12.1997 р. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 13. Ст. 52.

3. Постанова Верховного суду від 17.08.2022 р. у справі № 922/854/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105793167. 

4. Лист Торгово-промислової палати  від 28.02.2022 р.№ 2024/02.0-7.1. URL: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf. 

5. Постанова Верховного суду від 31.08.2022 р. у справі № 910/15264/21. URL:  https://reyestr.court.gov.ua/Review/106078967. 

6. Постанова Верховного суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/9258/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97350258.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЮЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА НА ПІДСТАВІ ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ ВИКОРИСТАННЯ ДОКТРИН ПРИРОДООХОРОННОГО ПРАВА
19.10.2022 17:03
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРИНЦИПУ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНОГО ТОВАРОВИРОБНИКА ТА РІВНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВОЮ УСІХ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
13.10.2022 10:24




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше