Президент Франції Емманюель Макрон наголосив на небезпеці націоналізму, яка зростає в сучасному світі, у своїй промові під час церемонії з нагоди завершення Першої світової війни 2018 року. Він вважає, що ми знищуємо моральні цінності нації, ставлячи свої власні інтереси на перше місце, незважаючи на інших. Світові засоби масової інформації звернули увагу на те, що слова Емманюеля Макрона були нібито адресовані тодішньому президенту Сполучених Штатів Америки Дональду Трампу з його політикою «Америка насамперед». Історик і публіцист Ярослав Грицак погоджується з таким зауваженням і нагадує, що націоналізм може бути і лівим, і правим, і ліберальним, і пост-фашистським [1, с. 27]. Президент Франції згадав тільки той націоналізм, привид якого ходить Європою зараз. Марін Ле Пен представляє такий націоналізм у Франції, а Дональд Трамп – у Сполучених Штатах Америки. Проте це не весь націоналізм. То що таке націоналізм, зокрема сучасний український, і які його засадничі цінності?
Відповідно до визначення поняття «націоналізм», яке є у словнику англійської мови Merriam-Webster, націоналізм – це лояльність і відданість своїй нації [7].
На думку вже згаданого Ярослава Грицака, націоналізм у загальному науковому значенні означає один принцип, згідно з яким кордони нації мають співпадати з кордонами держави. Національні держави, а не імперії, мають бути основою нового політичного укладу [1, с. 27].
Інший історик Сергій Рябенко вважає, що націоналізм – це любов до своєї нації, країни та народу, тобто прирівнює націоналізм до патріотизму фактично.
Американський історик і професор Єльського університету Тімоті Снайдер досліджував український націоналізм довго, тому намагається пояснити європейцям, що таке сучасний український націоналізм. На думку Тімоті Снайдера, сучасний український націоналізм складається із трьох основних речей: великого популізму, який притаманний усім європейським націоналістичним рухам; історичного позиціонування себе нащадками бандерівщини й антиколоніальної складової, яка є найважливішою та найпотужнішою силою сучасного українського націоналізму [4, с. 96]. Таке розуміння сучасного українського націоналізму співпадає з думкою письменника Андрія Куркова, який вважає, що націоналізм базується на активному захисті, тобто він передбачає наявність ворогів: зовнішніх спочатку та внутрішніх потім [2, с. 8]. Зрештою, більшість політологів вважають, що націоналізм може мати захисний характер, коли асиміляція якогось народу або етнічної групи в імперії проводиться, що і відбувалося з українським народом протягом багатьох років. Тобто, якби не було колонізації й асиміляції, то не було би націоналізму. Український націоналізм мав захисний характер завжди. «Мене любов ненависті навчила», – писала Леся Українка [5, с. 55]. Все навпаки у випадку з українським націоналізмом: ненависть до ворогів навчила любові до нації. Славетний син українського народу Віктор Розовий вдало підкреслив, що він вважає себе українським націоналістом, бо він не має ненависті до представників якихось національностей або рас, а має ненависть тільки до однієї країни, яка являє собою екзистенційну загрозу для його народу та країни.
Європейці розуміють антиколоніальну складову сучасного українського націоналізму важко, бо вони позиціонують себе як колишніх колоніалістів. Навіть американська історик, письменниця та журналістка Енн Епплбом ставилася до націоналізму, зокрема українського, скептично колись, до Євромайдану. Вона написала текст про важливість українського націоналізму під час Євромайдану. Енн Епплбом зрозуміла, що перемога над авторитарними або імперськими режимами неможлива без певної міри націоналізму. Якби не було українських націоналістів на Євромайдані, то він не виграв би … Ті революції, які мають національний вимір, зокрема бажання побудувати національну державу, мають більший шанс [6, с. 13].
Антиколоніальна складова сучасного українського націоналізму може стати основою створення нової національної ідеї, початки якої дисиденти заклали ще в 70-х роках XX століття. Мені здається, що це сталося вже. Сучасний український націоналізм – це загальна національна ідея, яка намагається охопити всю територію України та всіх українців незалежно від регіону погодження чи статусу. Левко Лук’яненко сказав правильно, що потрібно підходити до України з позиції досвіду євреїв. Мойсей виводив євреїв із єгипетської неволі 40 років: водив їх по пустелі, поки старе покоління, яке тягнулося в Єгипет, бо там давали роботу та їжу, не вимерло, а нове покоління не народилося в умовах свободи. Носії комуністичного рабства вимирають у нас також, а нове покоління з ідеями українського націоналізму народжується [3, с. 4].
Література:
1. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття / Ярослав Грицак. – Київ: Yakaboo Publishing, 2019. – 656 с.
2. Курков А. Щоденник Майдану та Війни / Андрій Курков. – Харків: Фоліо, 2018. – 330 с. – (Військові щоденники).
3. Лук’яненко Л. Що далі? / Левко Лук’яненко. – Лондон-Мюнхен: Українська Центральна Інформаційна Служба (УЦІС), 1989. – 48 с.
4. Снайдер Т. Українська історія, російська політика, європейське майбутнє / Тімоті Снайдер. – Київ: Дух і Літера, 2014. – 232 с.
5. Українка Л. Поеми, драми, ліричні твори / Леся Українка. – Тернопіль: навчальна книга – Богдан, 2021. – 384 с.
6. Applebaum, Anne (2020). Twilight of Democracy: The Seductive Lure of Authoritarianism. London: Allen Lane. 208 p.
7. Dictionary by Merriam-Webster: America’s most trusted online dictionary. URL: https://www.merriam-webster.com/
______________________
Науковий керівник: Федущак-Паславська Ганна Михайлівна; кандидат юридичних наук, доцент, Львівський національний університет імені Івана Франка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
