23 червня 2022 Україна стала кандидатом на членство в ЄС, що прискорило адаптацію вітчизняної нормотворчої техніки до рівня європейських стандартів. В таких умовах доцільним є розгляд засобів, прийомів й правил нормотворчої техніки, які застосовуються при формуванні змісту правових актів в країнах Європи. Усе вищенаведене обумовлює актуальність даного дослідження.
Як вказує науковець Ганзенко О.О., нормотворчу техніку визначають як систему правил і засобів вираження змісту нормативно-правового акта (надалі - НПА), використання яких забезпечує повноту, стислість, точність, чіткість, ясність і несуперечність НПА і системні зв’язки між ними. [1, с. 46-47].
Щодо Польщі, то доктор філософії в галузі права Кшиштоф Прокоп вказує, що принцип належної нормотворчості не був чітко зафіксований у Конституції, але виведений Конституційним Трибуналом Польщі з принципу демократичної правової держави та став основою для інших принципів (зокрема, визначеності закону). Дотримання правил нормотворчості визначає функціонування принципу верховенства демократичної правової держави, тому принцип належної нормотворчості є стандартом, якого має дотримуватися будь-яка демократична країна [2, с. 374].
Польські науковці Моніка Гіжинська та Славомір Хомончік звертають увагу на тенденцію до безсистемного видання численних правових актів, що може спричинити певний законодавчий хаос, який впливатиме не лише на належне функціонування державних установ та органів, а й всього суспільства. З огляду на це, офіційні збірники директив з питань законодавчої техніки мають різні форми, а саме: а) документи, оформлені як НПА, із каталогом директив з питань нормотворчої техніки і не є обов'язковими; б) акти, які, як правило, є підзаконними актами регулятивного типу.
У Польщі офіційні збірники директив із законодавчої техніки називаються "Принципи законодавчої техніки" (надалі - Принципи). Вони мають статус НПА, виданого на підставі Закону "Про Раду Міністрів" [3, с. 220]. Для повноти висвітлення питання про нормотворчу техніку в Польщі слід проаналізувати текст Принципів законодавчої техніки, які складаються з VIII розділів, що містять 163 пункти.
Розділ І має назву "Проект акта". У §1.1 зазначено, що прийняттю рішення про підготовку проекту акта передують визначення та опис стану суспільних відносин у сфері, що потребує втручання, а також визначення дій і можливих заходів, які дають змогу досягти передбачуваних цілей. Крім того, Принципи вказують на необхідність визначення прогнозованих наслідків реалізації запропонованого рішення, а також на необхідність отримання думок заінтересованих сторін. Крім того, необхідно здійснити вибір способу втручання акт державної влади [3, с. 221; 4, с. 1].
§ 2 Принципів передбачено, що акт повинен регулювати певну сферу вичерпно, не залишаючи за межами свого регулювання її суттєві елементи. Це є конкретною реалізацією принципу комплексності правового регулювання. Акт не повинен ні змінювати, ні скасовувати положення, що регулюють питання, які не входять до його предмету чи об'єкту регулювання або є суміжними з ними [4, с. 1].
Вказівки, що містяться в Принципах законодавчої техніки, також вказують на необхідність розробки акта таким чином, щоб уникнути повторення положень, що містяться в інших актах (§ 4.1). Це стосується також положень ратифікованих міжнародних актів. Крім того, Принципи вказують на необхідність редагування проекту в стислий спосіб, уникаючи при цьому надмірної деталізації. Рекомендації у цій сфері вказують на те, що речення акта повинні відповідати загальноприйнятим правилам синтаксису польської мови і що слід уникати надмірного використання підрядних речень (§ 7.). Як наслідок, акт не має включати спеціальні терміни, якщо вони не мають еквівалентів у загальновживаній мові, а також терміни та словосполучення з інших мов і неологізми (§ 8.1. Принципів). Крім того, важливо, щоб акт не містив висловлювань, які не слугують вираженню правових норм, таких як заклики, постулати або осуд (§ 11 Принципів) [4, с. 2].
Норми Глави 2 Розділу І Принципів законодавчої техніки, що стосуються конструкції акта (заголовок, основні положення та положення щодо введення в дію), є однією з ключових складових документа. [3, с. 222]. Загалом, подібні до викладених у цій главі приписи містяться і у вітчизняних правилах, рекомендаціях, неприйнятому проекті ЗУ «Про нормативно-правові акти» тощо.
Цікавою є вимоги польських Принципів про застосування певної хронології при розташуванні спеціальних положень: 1) норми матеріального права; 2) положення про органи; 3) про процедури в органах; 4) про відповідальність. Акт може містити додатки у виді відсилок до його предметних положень, які повинні містити детальні переліки, графіки, формули, таблиці та описи спеціального характеру [3, с. 223].
Крім того, незвичним є окремий Розділ VIII «Типові заходи законодавчої техніки», який не має аналогів у вітчизняних правилах, інструкціях, рекомендаціях з питань нормотворчості або в проекті ЗУ «Про нормативно-правові акти».
Так, згідно із § 144 якщо норма повинна бути адресована будь-якій фізичній особі, то адресат норми позначається словом "хто". Якщо коло адресатів норми має бути вужчим, воно позначається відповідним до цього кола терміном. Визначенню адресата норми не повинно передувати слово "кожний/будь-який". Якщо ж норму адресовано суб'єктам, які не є фізичними особами, адресат норми може бути позначений загальною або власною назвою [4, с. 14].
Якщо норма підлягає застосуванню за будь-яких обставин, у нормі не вказуються обставини її застосування. Якщо лише за певних обставин, то вони повинні бути однозначно і вичерпно зазначені в НПА із вказівкою щодо їх виду (§ 145) [4, с. 14].
За § 146 Принципів визначення терміна формується в законі або іншому нормативному акті, якщо: 1) термін, про який йде мова, є неоднозначним; 2) термін є розпливчастим, і необхідно зменшити його розпливчастість; 3) значення терміну не є загальноприйнятим; 4) є потреба у встановленні нового значення терміна у зв'язку зі сферою регульованих питань [4, с. 14-15]. Відповідно до § 151 Принципів визначення повинно бути сформульоване таким чином, щоб без сумніву вказувати на те, що воно стосується значення термінів, зокрема, воно повинно бути сформульоване наступним чином: "Під терміном "а" маються на увазі об'єкти b". або "Термін "а" рівнозначний виразу "b"". Якщо стилістичні міркування вимагають іншої форми визначення, використовується конотативний вираз "є". § 155 Принципів вказує, що у разі необхідності забезпечення «красномовності» тексту нормативного акта допускається використання нечітких термінів, загальних положень або встановлення абсолютних нижніх чи верхніх меж свободи прийняття рішень [4, с. 15].
Таким чином, нормотворча техніка - це система правил і засобів вираження змісту нормативно-правового акта, використання яких забезпечує повноту, стислість, точність, чіткість, ясність і несуперечність НПА та системні зв’язки між ними. У Польщі засоби, прийоми, правила нормотворчої техніки містяться у "Принципах законодавчої техніки". Вказані Принципи детально описують вимоги до назви нормативного акта, його будови, структури, лексики, стилю, нумерації, внесення до нього змін і доповнень тощо. Унікальними видаються вимоги про хронологію спеціальних положень і окремий розділ про типові заходи законодавчої техніки.
Польські Принципи є яскравим ображчиком європейських вимог до нормотворчої техніки, до рівня яких прагне Україна. Їх виключну роль підкреслили Гіжинська М. та Хомончік С., які вказали, що дотримання правил законодавчої техніки створює систему права, яка є чіткою, прозорою та зрозумілою. Актуальність правових норм та їх належна організація в систему забезпечують належний рівень тлумачення цих норм. Відсутність прозорості законодавчої техніки або недотримання її принципів призводить або призведе до проблем, пов'язаних з належним розшифруванням норм, що містяться в нормативно-правовому акті, а це, в свою чергу, може вплинути на надмірну свободу тлумачення адресатами правових норм, що може стати початком зловживань нормами права та неповаги до приписів, які в них містяться [3, с. 229].
Література:
1. Ганзенко О. Система засобів нормотворчої техніки. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки, 2016. № 4 (1). С. 7–11.
2. Prokop K. The principle of proper legislation in the Republic of Poland. International Scientific Conference : The Quality of Legal Acts and its Importance in Contemporary Legal Space, 2012. С. 367–374.
3. Giżyńska M., Chomoncik S. Principles of the legislative technique in Poland. International Scientific Conference : The Quality of Legal Acts and its Importance in Contemporary Legal Space, 2012. С. 216-230
4. Zasad techniki prawodawczej : Rozporządzenie Prezesa Rady Ministrów. Dziennik Ustaw Nr 100. 2002. URL: https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU20021000908/O/D20020908.pdf
______________________
Науковий керівник: Колодяжна Вікторія Володимирівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права, Волинський національний університет імені Лесі Українки
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
