ПРОБЛЕМА СИСТЕМНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ У НАУЦІ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА
02.12.2008 20:24
Author: Тімочко Олена Юріївна, ад’юнкт кафедри теорії та історії держави та права Львівського державного університету внутрішніх справ
[Theory and history of the state and law. History of political and legal studies. Philosophy of law]
Методологія теорії держави і права базується на притаманних їй принципах дослідження державно-правової дійсності. Під принципом, зазвичай, ми розуміємо центральне поняття, визначальну ідею, що поширюється на всі явища знань у галузі, де цей принцип абстрагований. Виражаючи найсуттєвіші її положення, принцип відрізняється значущістю, імперативністю та універсальністю. Теорії держави та права властива не так наявність будь-якого окремого принципу чи способу дослідження держави і права, як їх система. Чимало з них широко використовуються також у інших науках. Особливо це стосується принципів дослідження державно-правових та інших проблем, а також філософських підходів до них.
Нагальною науково-методологічною і суто практичною проблемою є системність та неодмінна потреба правильного і повного відображення певних правових принципів у законодавчих актах. На це звернув увагу В. Литвин у доповіді на Міжнародній науковій конференції 13-14 грудня 2002 p., що відбувалася у Харкові та була присвячена методологічним проблемам правової на¬уки. Він зазначив: «Загальновідомо, що закони повинні адекватно відображати головні принципи, які є основою предмета правового регулювання. Однак, проаналізувавши весь масив нашого законодавства, важко, а то й неможливо збагнути логіку, за якою ті чи інші принципи декларуються базовими в рамках того чи іншого закону. Привертає увагу відсутність у національному законодавстві єдиних підходів до визначення системи принципів, що лежать в основі тих чи інших законів» [1, с. 31-32].
У науковій юридичній літературі існують різні підходи до визначення принципів, які стосуються теорії держави і права. Скажімо, принципи побудови її системи, закладені у ній ідеологічні принципи розглядаються з точки зору положень Конституції України про те, що «суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова» [2, с. ].
Чільне місце в теорії держави та права займають принципи наукового пізнання. Методологія юридичної науки являє собою систему особливих прийомів, принципів і способів вивчення загальних закономірностей виникнення, становлення і розвитку державно-правових явищ [3, с. 21]. Тому, досліджуючи принципи наукового пізнання, варто звернути увагу саме на принципи, які лежать в основі методології теорії держави та права.
Вітчизняні теоретики науки про державу та право по-різному розглядають принципи, їх кількість та назви. Адже, кожний дослідник має власні прийоми використання методологічного інструментарію, власні погляди на ті чи інші проблеми і засоби їх вирішення. Поряд з цим, у методології теорії держави та права існує ряд основних загальновизнаних принципів [4, с. 21].
Так, принцип науковості своєю якістю, об'єктивністю та неупередженістю протистоїть так званому принципу партійності, який до недавнього часу в умовах тоталітаризму проголошувався основним принципом марксистсько-ленінської теорії держави та права. Принцип науковості передбачає примат об'єктивного наукового знання над певними тимчасовими кон'юнктурними інтересами тих або інших класів, соціальних груп чи окремих дослідників, адже наукова істина при аналізі, поясненні та прогнозуванні державно-правових явищ і процесів повинна стояти вище над усе.
З принципом науковості тісно пов'язаний принцип всебічності дослідження держави та права. Основний зміст останнього полягає у тому, щоб аналізувати державно-правові явища не самі по собі, а у їх взаємозв'язках і взаємодії з іншими, близькими до них суспільними явищами. Мова йде про багатоаспектність у дослідженнях держави та права. Адже, коли наука зосереджує увагу лише на певних ознаках або властивостях явища та ігнорує інші, як нібито несуттєві і побічні, то вона неодмінно потрапляє у глухий кут, а цього, в свою чергу, можна уникнути використовуючи принцип плюралізму.
Не підпадати під вплив однобічного підходу до вивчення держави та права, а також детально їх вивчати допоможе звернення до принципів історизму та конкретності. Істинність знання, яке продукується наукою, може бути доведена повною мірою лише тоді, коли їй вдасться знайти, змоделювати явище, яке відповідає цьому знанню. Тому, вивчення практики дозволяє всебічно розробити і поглибити основні положення теорії держави і права, вдосконалити понятійний її апарат, та, зокрема, виділити у ефективну систему принципи наукового пізнання. А це, в свою чергу, дасть можливість звести до мінімуму або повністю усунути негативні моменти, які заважають нормальному функціонуванню держави і права на практиці, дозволить краще зрозуміти та використати механізм їх взаємодії з економікою, суспільством та іншими інститутами.
Варто також зазначити, що в процесі пізнання закономірностей державно-правових явищ у теорії держави та права широко використовуються логічні прийоми, за допомогою яких теоретичні принципи дослідження переводяться у площину реальностей, стають «працюючою» теорією. Це, насамперед, аналіз і синтез, індукція і дедукція, метод аналогії, гіпотези тощо. Подібні дослід¬ницькі механізми доводять і перевіряють істинність та об'єктивність теорії [5, с. 22-25].
Отже, в умовах сьогодення, одним з головних завдань теорії держави та права є одержання об'єктивних, достовірних, всебічних наукових знань, що дозволить їй стати дієвим засобом формування юридичної свідомості українського суспільства, яка так необхідна в умовах здійснення політичних, економічних і правових реформ. Саме завдяки застосуванню оптимальної системи принципів наукового пізнання можливо отримати найбільш оптимальну систему знань, у якій віддзеркалюються об'єктивні дані про реальну дійсність.
Література:
1. Литвин В. М. Методологічні проблеми державно-правового розвитку України / Методологічні проблеми правової науки. — Харків: Право, 2002. — С 31—32.
2. Конституція України
3. Кельман М.С. Загальна теорія держави та права: методологічні проблеми розвитку та системний аналіз: Монографія. – Тернопіль.: Терно-граф, 2007. – С. 79. Див.: Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х т. Т. 1 Теория государства/ Отв. Ред. М.Н. Марченко. – М., 1998. – С. 21.
4. Кельман М.С. Загальна теорія держави та права: методологічні проблеми розвитку та системний аналіз: Монографія. – Тернопіль.: Терно-граф, 2007. – С. 79. Див.: Хропанюк В.Н. Теорія государства и права. – М., 1995. – С. 21
5. Хропанюк Н. Я. Теория государства и права. — М.: «Дабахов, Ткачев, Димов», 1997. — С. 21—23; Общая теория государства и права. — М.: Юристъ, 2001. — Т. 1. — С. 22—25.
e-mail: elena_tim@mail.rv.ua
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
