Розширення зовнішньоекономічних відносин у сучасному світі перетворює міжнародний комерційний арбітраж (далі – МКА) на той правовий інститут, без якого неможливо уявити їх подальший повноцінний та успішний розвиток. В Україні, відтак, дана форма розгляду та вирішення зовнішньоекономічних спорів між організаціями різних країн також набирає все більшої популярності. Нині чинне законодавство України з питань регулювання діяльності МКА насамперед засноване на Арбітражному регламенті ЮНСІТРАЛ [1] та Типовому законі ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж [2].
Дану форму вирішення спорів відрізняє низка переваг у порівнянні з аналогічним розглядом спорів у державних судах, до яких, зокрема, можна віднести відсутність суворої процесуальної форми при розгляді та вирішенні спорів; наявність можливості для сторін самостійно формувати склад арбітрів та визначати порядок подання і дослідження доказів тощо. Вказані переваги опосередковуються як громадськими, так і приватними інтересами. До прикладу, громадські інтереси держави виявляються в тому, що на сьогоднішній день в Україні існує об’єктивна необхідність розвантаження державних судів, яке має сприяти підвищенню рівня якості здійснення правосуддя. В свою чергу, приватні інтереси учасників зовнішньоекономічного конфлікту виражаються в тому, що останні зацікавлені в оперативному, неупередженому та ефективному вирішенні спору між ними: як відомо, цього не завжди можна досягти у державних судах через низку об’єктивних та суб’єктивних причин.
Однак слід мати на увазі, що міжнародні комерційні арбітражі не входять до державної судової системи: вони розглядають і вирішують наявні спори через відповідну угоду сторін, а не через норми закону. Тому судові акти міжнародних комерційних арбітражів, зазвичай, виконуються добровільно; вони не мають відповідної примусової сили, властивої для судових рішень, винесених державними судами.
Як результат, на сьогодні існує об’єктивна необхідність застосування різних форм контролю за діяльністю МКА, в тому числі, і з боку державних судів України, що в першу чергу пов’язано з важливістю дотримання міжнародними комерційними арбітражами основних принципів українського права та надімперативних норм вітчизняного законодавства. На думку Г. Цірата, доктрина та право виходять із того, що МКА як альтернативний спосіб вирішення комерційних спорів з іноземним елементом не може існувати без тісної взаємодії з державними судами. Така взаємодія відбувається у формі судового контролю та у формі сприяння з боку державних судів діяльності МКА [3]. Судовий контроль як вид державного контролю можна вважати діяльністю компетентних державних органів, яка здійснюється у певній процесуальній формі задля перевірки фактичного та (або) потенційного результату діяльності підконтрольних осіб, а також методів здійснення зазначеної діяльності, результати якої фіксуються у відповідних актах, тобто документально [4, с. 9].
Правовідносини, які складаються між державним судом і міжнародним комерційним арбітражем, не можна охарактеризувати як взаємодію, оскільки діяльність державних судів та міжнародних комерційних арбітражів у процесуально-правовому відношенні не є взаємозумовленою. Державний судовий контроль за діяльністю міжнародних комерційних арбітражів являє собою здійснювану в суворій процесуальній формі діяльність національних судів щодо дослідження судових актів міжнародних комерційних арбітражів та (або) арбітражного застереження (угоди) зацікавлених осіб із метою перевірки законності та обґрунтованості останніх відповідно до вичерпного переліку підстав, прямо передбачених у чинному законодавстві.
У радянські часи Цивільний процесуальний кодекс УРСР 1964 року вже містив низку положень щодо оскарження рішень міжнародних комерційних арбітражів, їх визнання та виконання. Однак, істотним недоліком законодавства цього історичного періоду автор уважає можливість державних судів переглядати арбітражні рішення по суті. Сучасне регулювання інституту, що аналізується, стало можливим після ухвалення нині чинних Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» [5] та Цивільного процесуального кодексу України [6]. Згідно з положеннями даних нормативно-правових актів, судовий контроль може здійснюватися в таких процесуальних формах:
- оскарження постанов арбітражного суду щодо своєї компетенції (ст. 16 Закону та ст. 461 ЦПКУ);
- оскарження арбітражного рішення (ст. 34 Закону та розділ VIII ЦПКУ);
- здійснення процедур визнання та надання дозволу на виконання рішення МКА (ст. 35-36 Закону та розділ IX, гл. 3 ЦПКУ).
Розглядаючи форми здійснення судового контролю за діяльністю МКА, Г. Цірат зазначає, що до таких процесуальних форм можна також віднести право судів вирішувати питання дійсності арбітражної угоди в межах процедур відводу державного суду з непідсудності, що передбачено ст. 8 Закону [3]. Однак, слід наголосити, що наданий перелік форм судового контролю є вичерпним. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», «з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі» [5]. Оскільки це положення є загальновизнаним та не викликає заперечень, можемо стверджувати, що судовий контроль за діяльністю МКА в Україні чітко врегульовано нормами чинного законодавства, а національні суди при реалізації цієї форми контролю фактично керуються «презумпцією дійсності та можливості виконання арбітражної угоди».
Література:
1. Арбитражный регламент ЮНСИТРАЛ от 15 декабря 1976 г., пересмотренный в 2021 г. Комиссия Организации объединенных наций по праву международной торговли. Вена: ООН, 2021. 79 с. URL: https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media-documents/uncitral/ru/21-07998_ebook_r.pdf. (Дата звернення: 03.12.2022).
2. Типовой закон ЮНСИТРАЛ о международном торговом арбитраже (с изменениями, принятыми в 2006 г.). Комиссия Организации объединенных наций по праву международной торговли. Вена: ООН, 2008. 40 с. URL: https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media-documents/uncitral/ru/07-87000_ebook.pdf. (Дата звернення: 03.12.2022).
3. Цірат Г. Державні суди та міжнародний комерційний арбітраж: український досвід. Юридична Газета online. 21 червня 2018. № 24-25 (626-627). URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/mizhnarodniy-arbitrazh-ta-adr/derzhavni-sudi-ta-mizhnarodniy-komerciyniy-arbitrazh-ukrayinskiy-dosvid.html. (Дата звернення: 05.12.2022).
4. Гринёв П. Д. Государственный контроль за оспариванием и принудительным исполнением решений международных коммерческих арбитражей: автoреф. дисс. канд. юрид. наук: 12.00.15 – гражданский процесс; арбитражный процесс. Саратов: Саратовская государственная юридическая академия, 2015. 26 с.
5. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4002-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4002-12#Text. (Дата звернення: 04.12.2022).
6. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text. (Дата звернення: 04.12.2022).
___________________
Науковий керівник: Спектор Ольга Михайлівна, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Київського міжнародного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
