Інноваційна складова у сучасних динамічних умовах державного управління є одним із найважливіших факторів, що дозволяють швидко задовольняти цифрові суспільні запити відносно законодавчо врегульованих надважливих життєвих сфер, а особливо у галузі земельних відносин.
Свого часу, прогресивною за своєю ідеологічною спрямованістю була Постанова КМУ від 03.06.2020 №455 положення якої частково переформатували щоденну діяльність державних кадастрових реєстраторів з 10.06.2020 року. Принцип реєстрації земельної ділянки за місцем її розташування, у визначених Постановою №455 випадках, поступався здійснення реєстраційних дії за принципом екстериторіальності строком до двох років.
Оцінка переваг реєстраційних дій відносно земельних ділянок (поза суб’єктивним чинником) на державному рівні відбулася до спливу зазначеного строку, і вже з 27.05.2021 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» має у своїй структурі таку нормативну конструкцію як принцип випадковості, що фактично є правонаступником принципу екстериторіальності. Також з 31.12.2021 року визначена ідея екстериторіальності остаточно вийшла за межі пілотного проекту і введена до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, на постійній основі.
Аналіз положень вказаних нормативно-правових актів свідчить, що спрацювання принципу випадковості у роботі одного і того ж державного реєстратора відносно однієї і тієї ж земельної ділянки є разовим явищем. Підтвердженням тому є також Наказ Держгеокадастру України від 15.09.2021 №439 «Про розподіл повноважень державних кадастрових реєстраторів».
Одначе, вже з 04.10.2022 коло правомочностей, здійснюваних державним кадастровим реєстратором, обраним за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості зазнало розширення. Так, до їх числа належать ті, які визначені пп.1, 2-1, 3-6 п.6 Порядку №1051.
Залишити без позитивної оцінки переваги забезпечені принципом випадковості складно, натомість притаманні йому і недоліки. Так, складним у практичному втіленні залишається визначення суб’єкта, зобов’язаного скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за рішенням суду, зареєстрованої в результаті дії принципу випадковості. Належність відповідача, як відомо, визначається, перш за все, за нормами матеріального права. До числа дієвих шляхів усунення складнощів, які можуть мати місце у даному випадку, варто вирішувати питання скасування державної реєстрації земельної ділянки у досудовому порядку згідно п.222-228 Порядку №1051. В той же час, у випадку якщо вирішення спірного питання у визначений спосіб виявилося неефективним, можливим способом захисту вже виступатиме судовий захист з чітко визначеним належним відповідачем.
Література:
1. Закон України «Про Державний земельний кадастр»// Голос України. – Від 06.08.2011. – № 145.
2. Порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051// Урядовий кур’єр. – від 27.11.2012. – № 218.
|