Сучасне суспільство характеризується швидким розвитком економіки та соціальних відносин, що ставить перед правовою системою важливі завдання, зокрема - регулювання договірних відносин. Одним з видів договірних відносин є договір дарування, який дозволяє передати майно від дарувальника до обдаровуваного. Однак, нормативно-правове регулювання цього виду договору може бути досить складним і пов’язане з певними проблемами.
Тема вивчення особливостей договору дарування є важливою, тому її досліджували багато провідних вчених України. Серед них можна виокремити таких науковців, як Безсмертна Я.П., Биркович Т.І., Братішко Н.А., Васильєва Т.О., Карпенко Р.В., Новохат Т.С., та інші.
Договір дарування відображає взаємну згоду між дарувальником та обдаровуваним, і його укладення означає не лише передачу майна від першого до другого, а й прийняття дарунка. Часто згода обдаровуваного на укладення договору не висловлюється явно, а вважається підтвердженою його поведінкою. Але у відсутності згоди договір не буде вважатися укладеним. Враховуючи специфіку договору дарування, який має свої особливості щодо предмету, прав сторін та форми укладання, його регулювання на сьогодні є надзвичайно важливим [1, с. 241].
Під час укладання договору дарування слід уважно визначити його предмет, оскільки це є важливою умовою для визначення вартості дарунка, який передбачено передати в майбутньому. Предметом договору можуть бути як рухомі, так і нерухомі речі, а також різноманітні майнові права, на які має право розпорядитися дарувальник. Згідно з Цивільним кодексом України, дарувальник зобов’язаний передати дарунок обдаровуваному у майбутньому через певний строк або у разі настання невідкладної обставини, а обдаровуваний має право вимагати виконання таких дій від дарувальника [2]. Тому для успішного виконання договірних зобов’язань необхідно врахувати предмет договору, його вартість та інші важливі умови.
Для укладення договору дарування нерухомих і особливо цінних рухомих речей обов’язковим є його письмове оформлення та посвідчення нотаріусом. Дарування у даному випадку за усним договором визнається правомiрним, якщо судом не буде встановлено незаконiсть заволодiння річчю з боку обдарованого. Крім того, договір дарування валютних цінностей, сума яких перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, також має бути оформлений письмово і посвідчений нотаріусом. Важливо пам’ятати, що недотримання письмової форми угоди може призвести до її недійсності.
Слід звернути увагу на певні особливості договору дарування, які стосуються сторін договору. Наприклад, батьки (усиновлювачі), опікуни не можуть дарувати майно дітей або підопічних. Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою тільки у випадку, якщо це право прямо встановлено установчим документом дарувальника. Якщо договір дарування укладається через представника, то у дорученні обов’язково має бути зазначене ім’я обдаровуваного. Доручення на укладення договору дарування без зазначення імені обдаровуваного є недійсним [2].
Науковці виокремлюють такі види договорів дарування:
1) договір дарування (ст. 723,724 ЦК) зі встановленим обов’язком передати дарунок у майбутньому;
2) договір дарування (ст. 725, 726 ЦК) зі встановленим обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи;
3) договір пожертви (ст. 729,730 ЦК).
Основним критерієм, що розмежовує договір дарування від інших видів передачі майна у власність, є безоплатність, тобто відсутність будь-яких вимог щодо зустрічної винагороди. Метою цього договору є передача майна іншій особі без будь-яких умов щодо взаємної вигоди. Згідно з чинним цивільним законодавством, угода, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити будь-яку дію на користь дарувальника, не може вважатися договором дарування [3, с. 125]. Однак, за допомогою договору дарування може бути встановлений обов’язок обдарованого виконати певні дії на користь третьої особи або утриматися від певних дій.
Договір дарування також може бути припинено. Цивільний кодекс України передбачає наступні підстави припинення договору дарування: відмова однієї зі сторін; розірвання договору дарування; недійсність. Згідно з Цивільним кодексом України, обдаровуваний має право відмовитись від подарунка в момент його отримання, якщо передача речі відбувається одночасно з укладенням договору. Якщо ж передача речі передбачається в майбутньому, то обдаровуваний може відмовитись від дарунка до його прийняття. За умови, що передача речі відбувається в майбутньому, дарувальник також може відмовитись від договору, якщо його майновий стан істотно погіршився після укладення договору.
Щодо розірвання договору, стаття 727 ЦК України [2] передбачає розірвання з ініціативи дарувальника за таких обставин: якщо обдаровуваний свідомо вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його родичів, чоловіка або дружини, а також у випадку, коли обдаровуваний скоїв умисне вбивство дарувальника. У разі, якщо дарунок є надзвичайно цінним для дарувальника та його втрата загрожує його немайновій цінності, договір дарування також може бути розірваний. Крім того, якщо обдаровуваний недбало ставиться до речі, що має історичну, наукову або культурну цінність, то дарувальник може вимагати розірвання договору дарування.
Підставами недійсності договору є недотримання в момент укладення договору стороною (сторонами) вимог, передбачених статтею 203 ЦК України [2]; якщо законом встановлено його недійсність, наприклад, у разі укладення договору дарування від імені неповнолітнього без згоди органу опіки та піклування; недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору; якщо порушено певні умови договору, наприклад, під впливом помилки, обману, насильства, під впливом тяжких обставин тощо. У такому випадку недійсність договору встановлюється судом, і порушення може включати недотримання письмової форми.
При розірванні договору дарування, дарувальник повинен повернути дарунок у його первісному вигляді. Якщо це неможливо, то дарувальник має виплатити компенсацію за його вартість. На вимоги про скасування договору дарування застосо¬вується позовна давність в один рік. Якщо договір дарування визнаний недійсним, дарувальник може вимагати повернення дарунка, а обдаровуваний має право на компенсацію за утримання його у себе.
Отже, договір дарування є важливим правочином, що має свої особливості та його нормативно-правове регулювання повинно враховувати зміни, що відбуваються в суспільстві. На нашу думку слід внести зміни до Цивільного кодексу та передбачити можливість укладення договору дарування в електронній формі.
Література:
1. Легета І. В. Інститут договору дарування в цивільному праві // Формування національної правової системи України в контексті євроінтеграційних процесів: матеріали науково-практичної Інтернет-конференції. Київ, 2017. С. 241-243
2. Цивільний кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44, Ст. 356. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 25.03.2023)
3. Биркович Т. І., Новохат Г. С. Договір дарування в контексті цивільного законодавства // Інноваційний розвиток правової науки в умовах модернізації суспільства: Х Міжнародна науково-практична конференція. Київ, 2020. С. 124-125
_________________
Науковий керівник: Лаговська Наталія Валеріївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри приватного права, Державний податковий університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
