Однією з характерних особливостей епохи модерну було створення загальних теорій управління, менеджменту, адміністративних правовідносин, які розумілися як такі, що охоплюють всю управлінську реальність, та закономірності яких поширюються на всі ситуації, що можуть виникати у сфері публічного адміністрування. Слід констатувати активну роботу фахівців у сфері теорії публічного управління, яка знаменувалася формуванням наукових шкіл та виходом великої кількості праць науково-теоретичного та методичного характеру, призначення яких полягало у наданні допомоги керівникам різних рівнів у вирішенні типових управлінських ситуацій. Однак період постмодерну поставив під сумнів можливість вироблення теорій управління та адміністрування, які підходили для всіх без винятку управлінських ситуацій. Виникає нагальна потреба у протидії тенденції управлінського нігілізму, яка втілювала у собі заперечення цінності загальних правил та стандартів і акцентувала увагу на унікальності кожної управлінської ситуації. Це викликало появу спеціалізації у сфері теорії публічного адміністрування і розроблення для кожної сфери окремих правил та стандартів, відмінних від положень інших сфер публічного управління.
Локалізація теорії публічного адміністрування знаменувала появу великої кількості праць, присвячених особливостям управлінських та адміністративних процесів у певних галузях суспільних відносин. Це дало змогу зосередитися на узагальненні доробку публічного адміністрування у певних сферах, і, завдяки цьому, на визначенні найбільш доцільних варіантів та інструментів публічного адміністрування.
Перехід від суспільства модерну до суспільства постмодерну ознаменувався також переглядом концепції загального блага і виробленням теорії соціального плюралізму, у межах якого загальне благо розглядалося як сукупність індивідуальних благ, кожне з яких мало свої відмінності. Як зазначає С. Кінг, на зміну модерністському позитивізму, емпіризму та дедуктивній логіці приходить постмодерний герменевтичний аналіз, контекстуальність і індуктивність аргументації [1, с.163]. Причиною такої трансформації слугувала відмова мова від розуміння суспільства, громадян і соціальних груп як одноманітної маси, для якої характерними є однакові цінності, мотиви, прагнення та потреби, і, відповідно, до яких можуть застосовуватися однакові управлінські впливи без шкоди для їх ефективності. Соціальний плюралізм вніс в управлінську реальність необхідність враховувати позицію різних соціальних груп та проводити регулярний моніторинг думки громадян з різними цінностями та потребами з метою визначення їх задоволеності якістю публічних послуг та іншими аспектами діяльності публічної адміністрації.
Важливою особливістю функціонування публічних адміністрацій в епоху постмодерну є зміна провідної ролі централізації на усвідомлення важливості децентралізації. Значущість децентралізації за умов зростання недовіри до вищих органів влади полягає у зменшенні відстані до центрів прийняття рішень і забезпечення завдяки цьому більшого врахування інтересів і потреб фізичних та юридичних осіб у публічній політиці у самих різноманітних сферах суспільних відносин.
На основі дослідження особливостей розвитку видів публічного адміністрування в епоху постмодерну можна зробити висновок про те, що розвиток тенденцій постмодерну у системі публічного адміністрування сприяє більшій участі громадян у процесах прийняття рішень публічними адміністраціями. Це, зокрема, знаходить свій прояв у розвитку систем громадського контролю [2]. Роль публічного службовця як носія владних повноважень поступово заміщується виконанням ним функцій посередника між державою та громадянами (суспільством, територіальними громадами), тобто легітимізації потребує не одноактний процес призначення на посаду, а й подальший процес прийняття управлінських рішень. Правовий режим воєнного стану обумовлює активне використання втручального публічного адміністрування, однак можна прогнозувати, що післявоєнне відновлення України потребуватиме широкого арсеналу сприяльних методів публічного адміністрування, за допомогою яких можна запобігти втрат, притаманних централізованому розподіленню ресурсів. Рух від примату жорсткого права до активного запровадження принципів soft law на основі інклюзивності, децентралізації, толерантності та протидії езотерізації суспільної свідомості дозволить максимально наблизити систему публічних послуг і діяльність публічних адміністрацій в цілому до потреб громадян і створить передумови для максимальної реалізації представниками різних соціальних груп своїх інтересів.
Література:
1. King C. S. “Reflective Scholarship: Healing the Scholarship/practice Wounds. Administrative Theory and Praxis. 1998. № 20(2). Р. 159-171.
2. Подоляка А. М., Христинченко Н. П., Шопіна І. М. Особливості взаємодії Міністерства оборони України з іншими суб’єктами демократичного цивільного контролю над силами оборони. Інтернаука. Серія: «Юридичні науки». 2022. № 8. https://doi.org/10.25313/2520-2308-2022-8-8223
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
