За останні роки штучний інтелект все більше привертає увагу як розвинених країн, так і тих, що розвиваються, адже це важлива технологія, яка робить великий внесок у стійке зростання економіки і вирішує різні соціальні проблеми.
Вивчивши термін штучного інтелекту в українському та міжнародному енциклопедичних словниках, можна сказати, що штучний інтелект – це здатність комп'ютера/технічного засобу імітувати людський інтелект, вирішуючи певні завдання за допомогою спеціально розроблених алгоритмів, пов'язаних із збиранням, обробкою, зберіганням, узагальненням та іншими діями інформацією.
За допомогою цифрової комп'ютерної логіки штучний інтелект моделює здатність до абстрактного, творчого мислення, а здатність до швидкого пошуку та виправлення помилок робить таку систему здатною до самовідновлення та самовдосконалення. [4] Впровадження такої високоефективної технології у сфері суспільного життя потребує належного правового регулювання всіх аспектів її використання, адже без цього така технологія може становити загрозу не тільки безпеці якоїсь окремої держави, а й людству в цілому.
До одного з перших нормативно-правових актів у цій сфері можна віднести рекомендації Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2009) державам-учасницям Ради Європи з електронної демократії від 18 лютого 2009 року, які стали основою для розробки, впровадження та використання системи електронного правосуддя (різні інформаційно-комунікаційні технології для відправлення правосуддя всіма суб'єктами правового поля, з метою підвищення ефективності та якості державних послуг). Крім того, завдяки цим рекомендаціям вводиться обов'язок щодо впровадження електронної системи документообігу в судах, створення інформаційних баз даних та інше. Все це було спрямовано на підвищення доступності до правосуддя, полегшення роботи судів та підвищення їхньої ефективності [2]. У тому числі з цією метою Європейською комісією з ефективності правосуддя (CEPEJ) було затверджено керівні принципи електронного правосуддя від 6–7 грудня 2016 року.
Наступним важливим етапом нормативно-правового регулювання у сфері штучного інтелекту стало прийняття Резолюції ЄС від 16 лютого 2017 р. з рекомендаціями Комісії щодо правил цивільно-правового регулювання робототехніки (2015/2103(INL)), а також додані Хартія робототехніки та Кодекс комітетів з етики наукових досліджень. Ця резолюція складається з 64 пунктів, що включають такі розділи, як: етичні принципи; дослідження та інновації; стандартизація, безпека та захищеність; відповідальність та інші [3].
В Україні основним нормативно-правовим актом, що регламентує штучний інтелект, є Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2020 року №1556-р. Ця концепція складається з розділів, що складають перспективні напрями розвитку штучного інтелекту: наука, економіка, інформаційна безпека, кібербезпека, правосуддя, правове регулювання та етика та інші [1].
Провівши аналіз основних завдань розвитку штучного інтелекту у кожному із цих напрямів, можна назвати основні завдання розвитку штучного інтелекту у юридичної практиці:
1. Визначення переліку адміністративних послуг, які можуть бути надані за допомогою штучного інтелекту;
2. Розробка систем цифрової ідентифікації та верифікації;
3. Контроль за діяльністю електронної системи державних закупівель та інших електронних систем;
4. Виявлення протиправних дій в автоматизованих системах/реєстрах та інших суспільно небезпечних явищ;
5. Перетворення даних в електронну форму та їх актуалізація у державних реєстрах;
6. Розвиток технологій електронного правосуддя;
7. Модернізація системи електронного уряду;
8. Розробка інноваційних систем кібербезпеки.
Наразі технологія штучного інтелекту в Україні найбільше використовується у відправленні правосуддя. Існує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, Електронний суд, Єдиний реєстр досудових розслідувань, Єдиний реєстр судових рішень та ін. Однак, більш комплексне впровадження технології штучного інтелекту в судовий процес є доцільним лише після: технічної готовності (підготовка та аудіювання програмного коду відповідно до розроблених стандартів для програм штучного інтелекту в державному секторі) забезпечити дотримання основних прав людини; та комплексного захисту конфіденційності електронних комунікацій та персональних даних.
У світовому досвіді запровадження штучного інтелекту в судову систему існують країни, які використовують алгоритми штучного інтелекту під час розгляду судових справ (Китай, США, Індія). При цьому, наприклад, у Франції прогнозування судових рішень за допомогою штучного інтелекту заборонено, за це передбачено кримінальну відповідальність.
Підсумовуючи все вищесказане, технологія штучного інтелекту знаходить дедалі ширше застосування у багатьох сферах життя. У сфері юридичної практики даної технології існує безліч перспективних напрямів, таких як судова система, правоохоронна сфера, держуправління та багато інших. Дана технологія дозволяє швидше та якісніше обслуговувати населення, виявляти та припиняти правопорушення, та загалом, сприяти просуванню прав і свобод фізичних та юридичних осіб. Однак у сфері юридичної практики в Україні все ще існує безліч питань правового регулювання та організаційно-технічного забезпечення технології штучного інтелекту.
Література:
1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2020 року №1556-р "Про схвалення Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні"
2. Recommendations of the Committee of Ministers of the Council of Europe CM / Rec (2009) to the Member States of the Council of Europe on e-democracy of 18 February 2009
3. EUROPEAN PARLIAMENT. 2017. European Parliament resolution with recommendations to the Commission on Civil Law Rules on Robotics (2015/2103(INL).
4. RADUTNIY, O. E. 2019. “Morality and lad for artificial intelligence and digital person: robotics laws and the “trolley problem””. In: Information and Law. Vol. 03, No. 30, pp. 78-95.
____________________________
Науковий керівник: Миколенко Олександр Іванович, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри адміністративного та господарського права в ОНУ ім. І.І. Мечникова
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
