Становлення України як правової, демократичної, соціальної держави стало поштовхом для гарантованого забезпечення та захисту державою найцінніших прав, а саме прав людини і громадянина. В умовах розвитку демократії, дотримання прав і свобод людини і громадянина, та створення належної ефективної та якісної системи судового захисту на цьому шляху, стає одним із головних завдань держави.
Утвердження та забезпечення цих прав і свобод Конституція України покладає на державу, як її головний обов’язок. Всі ми чули наголос: «Людина для держави», але Конституція України 1996 року ( з усіма змінами та доповненнями до неї, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року №2222-IV) проголосила новий акцент: «Держава для людини». І з огляду на це, саме держава відповідає перед людиною за свою діяльність.[1, ст.1]
Згідно зі ст.3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Виходячи з її змісту, ми маємо розуміти, що держава несе повну відповідальність за невідчужуваніть прав та свобод, честі та гідності кожної особи і громадянина України, які перебувають на її території.
Головним завданням держави є недопущення звуження або ж позбавлення реалізації прав і основних свобод людини і громадянина, які проголошені на конституційному рівні. [2, ст.2,3]
Також в ієрархії цих невідчужуваних правових категорій не останнє місце займає ідеологія, як концептуальне і принципове явище, орієнтоване як на кожну особистість окремо, так і групу осіб, яким опосередковане і пронизане усе суспільство.
То що це за явище?
По-перше, ідеологія розглядається як система або ж сукупність певних ідей у формі соціально-економічних моделей, настанов, гасел, програмних документів партій, філософських концепцій тощо. В Україні поширеною є політична ідеологія. Вона являє собою систему концептуально-оформлених уявлень, ідей, поглядів щодо політичного життя, яка відбиває світогляд людей, ідеали, їхні настрої. Політична ідеологія може розглядатися як форма свідомості суспільства і як явище культури.
По-друге, суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Однак, згідно зі ст.15 Конституції України, жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Цензура заборонена. Але попри це, держава гарантує свободу думок, особистих переконань, а також політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.[3,ст.5]
Все це зводиться до правової політики, яку проводить і підтримує держава на відповідному часовому і просторовому шляху розвитку суспільства.
І тут ми можемо погодитись з науковцями О.М. Руднєвою і О.Н. Ярмишем, що правовій політиці притаманні такі характеристики як: системність, концентрованість, реалістичність, доктринальність, граничність у часі та практична спрямованість.[5]. Права та свободи людини і громадянина, їх захист і гарантії, повинні бути чітко і систематично правильно викладені в основних положеннях Конституції України.
Як висновок, ми можемо вважати, що правова політика є відгалуженням модернізації, тобто вона являє собою результати пошуку сучасної держави нових схем управляння правового життя, що розвивається з метою реалізації принципів законності, справедливості та правової рівності.
І якщо говорити про можливість здійснення громадянами певних дій, спрямованих на захист їх прав і свобод, на їх безпосередню реалізацію, то Конституція України передбачає такі з них, як: захист свого життя і здоров’я, та життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань; об’єднуватися в політичні партії та громадські організації для здійснення і організації своїх прав і свобод; проводити збори, мітинги та демонстрації; направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади; захищати в суді свої права і свободи; звертатися з приводу захисту своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних установ або органів.
Все це є повною мірою конституційною гарантією, без якої апріорі не може існувати демократичне суспільство. Але перелік гарантій, безперечно, можна продовжити.
Однак бажаємо привернути вашу увагу на те, що особливе місце у системі гарантій реалізації основних прав і свобод людини і громадянина посідає Президент України. Саме він зобов’язаний сприяти формуванню певних механізмів контролю та забезпечувати реалізацію прав і свобод людини і громадянина, а у разі їх порушення створювати умови для як найскорішого вирішення цієї проблеми.[6, ст.1,2]
Дотримання курсу правової політики держави у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина є значним і безумовним, з огляду на те, що дані інституції є невід’ємними, обов’язковими для гідного існування кожної людини в суспільстві; повинні визнаватися і гарантуватися державою, та бути головним атрибутом державного благополуччя.
Тому, підсумовуючи вище викладене, ми можемо наголосити як на правовому і державному значенні того основного закону, який повною мірою гарантує людині і громадянам, які перебувають на нашій державній території реалізацію, захист та невідчужуваність їх прав і свобод; судовий захист прав і свобод та гідне ставлення до кожної особи, яка перебуває на території нашої держави, - і яким на сьогодні є наша Конституція; так і того персоніфікованого гаранта її реального дотримання і виконання, яким на сьогодні є наш Президент.
Література:
1. Сайт Міністерства Науки України (290 ст): https://mon.gov.ua/ua
2. Сайт Президента України: https://www.president.gov.ua/ru
3. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text
4. Українська Вікіпедія, заснована від 30 січня 2004 року URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/
5. Руднєва О. М. Правова політика України: стан, проблеми концептуалізації та підвищення ефективності [Електронний ресурс] / О. М. Руднєва, О.Н. Ярмиш // Правова політика України: концептуальні засади та механізми формування: зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Київ, 5 груд. 2012 р.).
6. Головне управління Держпродспоживслужби: https://dpsscn.gov.ua/
________________________________
Науковий керівник: Кобзар Вікторія Василівна, кандидат юридичних наук, викладач циклової комісії «Правових дисциплін» ВСП «Чернігівський фаховий коледж економіки і технологій НУ «Чернігівська політехніка»
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
