ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ ЯК НЕОБХІДНОЇ СКЛАДОВОЇ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА
08.12.2008 07:48
Автор: Зінченко Юлія Олегівна, аспірантка юридичного факультету «Університету економіки та права «Крок»
[Теория и история государства и права. История политических и правовых учений. Философия права]
В умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати право людини тільки тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть співмірними з поставленою метою. Іншими словами, у цій сфері проголошується і діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності) [1].
Принцип пропорційності є складовою принципу верховенства права, його необхідною вимогою, про що неодноразово зазначали науковці [2]. Але такі твердження є загальними і не розкривають природу принципу пропорційності, їх витоки слід шукати в історії становлення цього принципу.
Принцип пропорційності бере свій початок у практиці конституційних судів. Його родоначальником став Конституційний Суд ФРН.
Вже у 1965 році Конституційний Суд ФРН в одному зі своїх рішень зазначив: «У Федеральній Республіці Німеччина принцип пропорційності є неписаним конституційним принципом. Він походить з принципу верховенства права і, у дійсності, з природи основних прав, оскільки вони відображають загальне право на свободу громадянина від держави, які можуть бути обмежені державними органами тільки у випадку переслідування абсолютно необхідного публічного інтересу» [3].
Далі, посилання на принцип пропорційності був і в інших рішеннях Конституційного Суду ФРН [4].
Отже, Конституційний Суд ФРН виводить принцип пропорційності з принципу верховенства права і пов’язує його з основними правами особи, а точніше з можливістю їх обмеження державними органами, яке може мати місце лише у випадку переслідування абсолютного публічного інтересу.
Принцип пропорційності можна також вивести зі змісту норм Основного Закону ФРН.
Так, у частині третій статті 14 Основного Закону ФРН прямо передбачена можливість застосування принципу пропорційності при визначенні обмежень на право власності: «Відчуження власності допускається тільки в цілях загального блага. Відшкодування визначається на підставі справедливого врахування інтересів суспільства та зацікавлених осіб» [5].
Наприклад, стаття 13 Основного Закону ФРН вказує, що втручання і обмеження можуть мати місце лише для відвернення загальної небезпеки чи небезпеки для життя окремих осіб [6].
З наведеного вище, принцип пропорційності означає, що не дозволяється використовувати будь-який засіб для досягнення тієї чи іншої мети: цей засіб повинен бути «необхідним» та «пропорційним».
Свій розвиток як принцип права принцип пропорційності отримав в практиці Європейського суду з прав людини.
Аналіз практики Суду свідчить про те, що принцип пропорційності пов'язаний насамперед з проблемою правомірності обмежень прав людини [7].
Водночас, цей принцип отримав свій позитивний нормативний вияв у договорах про створення ЄС [8].
Так, сформована великою кількістю справ у Європейському Суді, концепція принципу пропорційності була інкорпорована в Амстердамський Договір 1997 року. В останньому параграфі статті 3б Маастрихтського договору зазначено: «Будь-які дії Співтовариства не мають поширюватися далі того, що необхідно для досягнення цілей цього Договору». У протоколі по принципам пропорційності та субсидіарності, доданого до Амстердамського Договору, зазначено, «що для запобігання перевищенню влади кожна інституція ЄС повинна застосовувати принцип субсидіарності у поєднанні з принципом пропорційності, який означає те, що будь-які дії Співтовариства не повинні поширюватися далі того, що необхідно для досягнення цілей цієї Угоди» [9].
В законодавстві практично всіх європейських країн є конституційні норми, які так чи інакше прямо вказують на відповідність між обмеженнями прав і публічними цілями.
Так, принцип пропорційності міститься в частині третій статті 13, статті 14 Основного Закону ФРН, статті 4 Декларації прав людини і громадянина Франції від 26 липня 1789 року [10], частині третій статті 55 Конституції Російської Федерації [11]. Застосовує цей принцип також у своєму рішенні Конституційний Суд Португалії [12].
Принцип пропорційності був покладений в основу правової позиції Конституційного Суду РФ більш ніж у 25 справах, розглянутих Судом з моменту його створення.
На жаль, в Конституції України принцип пропорційності не знайшов свого відображення, а в практиці Конституційного Суду України використовується досить рідко. Але, можна знайти посилання на даний принцип в окремих рішеннях Конституційного Суду України, хоча і дуже опосередковано [13].
З проведеного екскурсу в історію становлення принципу пропорційності та аналізу практики національних судів європейських країн вбачається, що принцип пропорційності є необхідною складовою принципу верховенства прав і мета його застосування – недопущення обмеження основних прав і свобод людини та громадянина та безмежного панування державного інтересу над інтересом окремої особи. Така мета вказує на необхідність введення даного принципу в правову систему України, для становлення її як правової держави.
Література:
1. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): Монографія. – Х.: Право, 2008 р. – 240с.
2. Основні вимоги, що випливають з принципу верховенства права / С.Погребняк // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 4. – С. 48.
3. Принцип верховенства права: деякі теоретичні проблеми / С.Погребняк // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2006. – № 1(44). – С. 36.
4. С.Шевчук Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції. – Вид. 2-е, випр., доп. – К.: Реферат, 2007. – 848с.
5. Official Digest of the Federal Constitutional Court, 1995, volume 91, 125; Kommers D. The Constitutional Jurisprudence of the Federal Republic of Germany. Durham&London: Duke University Press, 1997. – Р. 237.
6. Хартлі Т.К. Основи права Європейського Співтовариства. – М., 1998. – С.161.
7. Практика Європейського Суду з прав людини, № 4, К.: – 2000, Практика Європейського Суду з прав людини, № 3, К.: – 2004.
8. Дотримання принципу пропорційності як обов’язкова умова гармонізації правової системи України з європейськими міжнародно-правовими стандартами / О.Бекетов // Український часопис міжнародного права, 2003. – № 2. – с.95 – 98.
9. Конституційні акти Європейського Союзу .Частина I / Упорядник Г.Друзенко,за загальною редакцією Т.Качки.-К.: Видавництво " Юстініан", 2005 р.-512с.
10. Конституции европейских государств: Сборник / Под ред. А.В. Багдасаряна. Ереван, 1998.
11. Конституция Российской Федерации // http://www.constitution.ru.
12. Official Gazette, Series II, 31/03/94.
13. Офіційний вісник України, 2004, № 45, ст. 2975, стор. 41.
e-mail: ammi10@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
