Враховуючи значну кількість наукових досліджень процесуальних гарантій прав учасників кримінального провадження, дискусійними залишаються питання щодо зближення норм національного законодавства з законодавством зарубіжних країн в частині гарантування кожному учасникові кримінального провадження охорону, захист та реалізацію його прав, свобод і законних інтересів згідно міжнародних стандартів. Крім того, процеси конвергенції та суспільна ментальність, детермінують адаптацію національного кримінального процесуального законодавства до міжнародного.
В положеннях українського законодавства існує ряд прогалин, які частково можливо подолати використовуючи зарубіжний досвід. Зокрема, до проблемних напрямів дослідження відноситься правове регулювання процесуальних гарантій прав окремих учасників кримінального провадження. Так, в нормах кримінального процесуального законодавства ряду зарубіжних країн є окремі положення щодо надання правової допомоги свідку, а саме: під час допиту свідка (КПК Естонії, Вірменії, Грузії, Киргизстану), під час проведення слідчих дій (КПК Узбекистану, Латвії), під час проведення будь-яких процесуальних дій (КПК Литви, України, Молдови, Азербайджану, Казахстану). Крім цього, законодавство цих країн по різному регламентує правовий статус особи, яка надає правову допомогу свідку. Так, у положеннях КПК Естонії, Молдови, Азербайджану, Узбекистану й Казахстану представнику чи адвокату присвячено окрему норму, норми КПК Литви, Латвії та Киргизстану визначають повноваження такого учасника кримінального провадження в загальних нормах, в положеннях КПК Вірменії зазначено про участь представника чи адвоката свідка в рамках регламентації порядку проведення допиту, а статті КПК Грузії та України передбачають тільки право свідка на правову допомогу, однак статус особи, яка цю допомогу надає, не зазначено [1, С. 281-284]. Тобто, порядок надання правової допомоги свідку має правову невизначеність у національному законодавстві та відсутність практики його реалізації. У зв’язку з цим, на нашу думку доречним буде створення підрозділу, органу чи організації для захисту прав, свобод і законних інтересів свідків з відповідною розробкою та впровадженням програм захисту, нагляду за дотриманням прав свідків, тощо. Крім того, пропонуємо, у випадках існування підстав побоювання щодо безпеки свідка, розробити порядок проведення слідчих (розшукових) дій за участю свідка в умовах анонімності, а також запровадити порядок створення та використання несправжніх імітаційних засобів з метою засекречування справжніх особистих даних, адрес проживання, місць роботи, тощо.
Також, виникає питання щодо реалізації права на захист, в частині забезпечення безоплатним адвокатом (захисником) тільки підозрюваного (обвинуваченого), що є нерівними умовами для інших учасників кримінального провадження та порушенням засади рівності перед законом та судом (ст. 10 КПК України). Отже, пропонуємо внести доповнення до положень кримінального процесуального законодавства в частині реалізації цього право потерпілим, цивільним позивачем та свідком, а також функціонування всієї системи безоплатної правової допомоги, як це відбувається в європейських країнах, зокрема, в Нідерландах і Швеції, де регламентовано право потерпілого на надання йому безкоштовної юридичної допомоги [2, с. 124].
Досліджуючи кримінальне процесуальне законодавство окремих країн, необхідно зауважити, що Україна зробила значний внесок у процес реформування та наближення кримінального процесуального законодавства положень до міжнародних стандартів. Зокрема, у порівнянні з положеннями КПК України щодо строку затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, відповідно до КПК Вірменії строк тримання під вартою без вмотивованого рішення судді складає 96 годин (ст. 129 КПК Вірменії), а ухвала суду для застосування запобіжних заходів необхідна тільки для арешту та застави (ст. 136 КПК Вірменії) [3] , тощо.
Отже, поступове усунення правових розбіжностей та зближення національного законодавства з законодавством зарубіжних країн, дозволить Україні вийти на міжнародний рівень як державі, яка гарантує кожному учаснику кримінального провадження охорону, захист та реалізацію його прав, свобод і законних інтересів згідно європейських стандартів. Одночасно, необхідно зауважити, що існуючі прогалини у національному законодавстві можливо подолати завдяки використанню зарубіжного досвіду з врахуванням національної ментальності, суспільних вимог, стану економіки та політики в Україні, тощо. Втім, підняті питання не є остаточними і підлягають окремому дослідженню, у зв’язку з чим, пропонуємо учасникам конференції взяти участь в обговоренні піднятих питань.
Література:
1. Карпенко В.М. Зарубіжний досвід забезпечення права свідка на правову допомогу в кримінальному провадженні. Юридичний науковий електронний журнал. № 1/2022. С 281-284. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-1/70. http://www.lsej.org.ua/1_2022/70.pdf.
2. Ємельянов Р.О. Зарубіжний досвід регламентації кримінальної процесуальної діяльності адвоката-представника потерпілого. Наше право. № 3. 2020. С. 119 - 127. DOI 10.32782/LAW.2020.3.19 http://nashe-pravo.unesco-socio.in.ua/wp-content/uploads/119-_YEmelyanov-2.pdf
3. Кримінально-процесуальний кодекс Вірменії. Прийнятий 01.07.1998 р. http://www.parliament.am/legislation.php?ID=1450&lang=rus&sel=show#18
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
