Контрольно-наглядова діяльність держави в сфері науки тривалий час залишалась поза увагою наукового середовища. Ефективна реалізація цієї функції є важливою передумовою для отримання релевантної, оперативної та достовірної інформації щодо стану розвитку наукової сфери та пошуку шляхів для інтенсифікації такого розвитку. Держава повинна забезпечувати високу якість управління науковим та науково-технічним розвитком, оскільки ці сфери уявляються основною її глобальної конкурентоздатності. Саме тому реалізація контрольно-наглядової діяльності уповноважених на те органів державної влади потребує високого рівня методологічного забезпечення та теоретичного осмислення особливостей її здійснення. Для цього аналіз історично-правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки виконує важливу пізнавальну роль – визначає особливості реалізації такої діяльності в контексті змін зовнішнього середовища та трансформації вимог і цілей, що висуває держава до сфери науки.
Періодизацію історично-правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки все ж таки доцільно розпочато з етапу, який охоплює період Національних визвольних змагань 1917-1921 рр., протягом якого відбуваються зламані процеси в національній ідентифікації української нації. Новий перебіг історичних подій та тимчасові перемоги у відродженні української національної державності розпочався після Лютневої революції 1917 р. У цей період в Україні спостерігається піднесення національно-демократичного ладу та автономії. Це дало можливість досягти певних надзвичайно важливих здобутків в науковій сфері, оскільки саме в 1917 році відбувається створення Української академії наук.
Під час Революції 1917-1921 років боротьба за національно-культурне відродження перетворилася в Україні на один із найважливіших напрямів національно-визвольного руху. Культурне, освітнє, наукове будівництво українського народу стало невід'ємною складовою державотворення. Українство взялося реалізовувати громадянські свободи: політичної діяльності, думки і слова, громадських зібрань, творчості та вибору мови навчання і спілкування. Саме тому ідея заснування академії наук в Україні знайшла потужну підтримку в національній еліті, і зокрема серед провідних державних діячів того періоду: М. С. Грушевського, В.К. Винниченка, Д. Дорошенка тощо.
Другим періодом історично-правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки, слід вважати період панування радянського режиму на території України, а відтак і насильницьке насаджування та домінування комуністичних ідей в науковій сфері. Цей період нами пропонується обмежити другою половиною 1980-х років, коли запроваджується так звана політика «гласності», і відбувається суттєве послаблення імперативної ролі комуністичної партії в процесах розвитку всіх сфер суспільного буття. Надаючи ж характеристику другого періоду, головне на що ми повинні звернути увагу це на контраст запровадження підходів до державного регулювання в науковій сфері, у порівнянні із подальшою періодизацією аналізованої сфери наукових пошуків. Мова йде про тотальний державний контроль за сферою науки та науковими пошуками. Держава не лише визначає напрямки наукових досліджень, але і здійснює жорсткий імперативний контроль за досягненням встановлених результатів.
Третій етап історично-правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки визначається нами часовими межами другої половини 1980-х років та 1991 р. Протягом цього періоду відбуваються надзвичайно важливі системні зрушення в сфері державного регулювання науки та науково-технічної діяльності. Так, зокрема, процеси розпаду радянської держави обумовлюють зменшення державного контролю за науковою сферою, перетворення її в баласт бюджетного фінансування, суттєве скорочення (іноді навіть повна відсутність) фінансування наукових пошуків та зупинка наукових досліджень в багатьох секторах наукової сфери. Відбувається тотальний виїзд наукових кадрів за кордон, разом з їх технологічними напрацюваннями, що обумовило суттєве послаблення наукового потенціалу вже незалежної України.
Україною декларативно взято курс на перехід до інноваційноорієнтованої економіки, але у зв’язку із недостатнім створенням реальних нормативно закріплених умов такого переходу й узагалі розвитку, вона так і залишається на периферії конкурентоспроможних держав на початку 1990-х років, що на думку М. Д. Василенка стало наслідком відсутності виважених підходів до управління науковою сферою в трансформаційний період [14, с. 48-54]. На нашу думку часткове вирішення цієї проблеми, щонайменше в організаційно-правовому вимірі, було знайдено українською владою в першій редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991, який хоча і втратив свою чинність, але аналіз його положень дасть змогу визначити основні напрямки правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки в перший період становлення незажерної України.
Четвертим етапом ми виділяємо період 1991-2001 рр., протягом якого відбувається процес формування законодавства в сфері регулювання науки та техніки, трансформація державних підходів до регулювання цієї сфери, і головним чином – відбувається переосмислення ролі науки в розвитку економічного потенціалу та сфери забезпечення соціальних потреб суспільства, отримання нею конкурентних переваг в глобальному середовищі.
Зокрема в цей період з’являються Закони України: «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 № 51/95-ВР; «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 № 3687-XII (чинний в редакції від 14.10.2020, на підставі Закону України № 703-IX); «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 № 2623-III (чинний в редакції від 05.02.2023, на підставі Закону України № 2859-IX). Останній визначає правові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Власне саме цей закон, закладає підґрунтя для подальшого розвитку правового регулювання всього процесу державного управління в науковій сфері, і зокрема здійснення контрольно-наглядової функції, з поміж іншого у визначених пріоритетних секторах наукової сфери.
П’ятий етап правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки визначається нами в межах 2001-2015 років, коли відбувається суттєвий розвиток законодавчого забезпечення різних сфер та напрямків науково-технічної діяльності, а також формується інституційна підсистема реалізації контрольно-наглядової функції держави. Загалом, як вказує В. Г.Воронкова аналізований період розвитку державного правління у науковій сфері акцентований головним чином на створенні системи державної охорони та захисту результатів наукових досліджень інтелектуальної власності, а також інноваційної діяльності в Україні. Вчена наголошує, що саме з цього етапу розвитку починається модернізація системи інноваційної діяльності та захисту інтелектуальної власності, адже практично всі базові нормативно-правові акти вже прийнято і відбувається їх реалізація [19, с. 243-266]. Логічним наслідком цього стала поява Указу Президента України від 27.04.01 р. «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні». Пізніше приймається Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40-IV (чинний в редакції від 12.04.2022, на підставі Закону України № 1714-IX) та Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 № 143-V (чинний в редакції від 16.10.2020, на підставі Закону України № 124-IX).
Шостий етап правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки бере початок від 2015 року та продовжується і до сьогодні. Його початок визначається нами важливою подією, яка ознаменувала трансформаційні зрушення в сфері державного регулювання науково-технічної сфери в цілому. Мова йде про прийняття нової редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII (чинний в редакції від 01.01.2023, на підставі Закону України № 2842-IX). Особливу увагу звертає на себе законодавче закріплення форм і методів державного регулювання та управління у науковій і науково-технічній діяльності, та визначення інституціональної підсистеми реалізації такого регулювання.
Таким чином, нами виділено шість етапів становлення контрольно-наглядової діяльності в сфері науки в Україні: І етап (період Національних визвольних змагань 1917-1921 рр.) – відбувається становлення української науки, створюється НАНУ; ІІ етап (період радянського режиму 1922-друга половина 1980 рр.) – характеризується тотальним державним впливом на наукову сферу; ІІІ етап (друга половина 1980-х рр – 1991 р.) – відбуваються формування вітчизняної концепції розвитку наукової сфери, з’являються перші законодавчі акти в цій сфері; ІV етап (1991-2001 рр.) – відбувається процес формування законодавства в сфері регулювання науки та техніки, трансформація державних підходів до регулювання цієї сфери, переосмислення ролі науки в розвитку економічного потенціалу та сфери забезпечення соціальних потреб суспільства; V етап (2001-2015 рр.) – характеризується деталізацією та галузевою спрямованістю розвитку законодавчого забезпечення різних сфер та напрямків науково-технічної діяльності, а також формується інституційна підсистема реалізації контрольно-наглядової функції держави; VІ етап (2015 року – теперішній час) – деталізація контрольно-наглядової функції держави в сфері науки розвиток її форм, методів удосконалення інструментів.
Список використаних джерел
1. Воронкова В. Г. Інформаційне суспільство в світі та Україні: проблеми становлення та закономірності розвитку: колективна монографія. – Запоріжжя: ЗДІА, 2017. 282 с.
2. Воронкова В. Г. Інформаційне суспільство в світі та Україні: проблеми становлення та закономірності розвитку: колективна монографія. – Запоріжжя: ЗДІА, 2017. 282 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
