Збройна агресія Російської Федерації проти України спричинила порушення прав та законних інтересів в багатьох аспектах, чим викликала необхідність запровадження нових процедур для їх захисту.
Тому для захисту цивільних прав та інтересів осіб, постраждалих від збройного конфлікту запроваджено механізм встановлення опіки над майном таких осіб, який передбачає спрощений, позасудовий порядок врегулювання вказаного питання.
Так Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі – Закон) встановлено, що права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства (стаття 5) [1].
Відповідно до статті 8 Закону з моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин над майном такої особи може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, опіка над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, здійснюється та припиняється у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України [1].
Встановлення опіки над майном фізичної особи регулюється статтею 44 Цивільного кодексу України [2], яка розмежовує такі поняття як опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою та особи, зниклої безвісти за особливих обставин, таким чином, що встановлення опіки щодо майна особи безвісно відсутньої може бути здійснене нотаріусом лише у випадку визнання її такою на підставі рішення суду, натомість щодо майна особи, зниклої безвісти за особливих обставин опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.
Порядок встановлення опіки над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин передбачає, що до встановлення опіки над майном здійснюється його опис, встановлення визначених обставин, складення акту опису майна, і видачі свідоцтва опікуна над майном. Вказаний порядок передбачений Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у Главі 9-1 «Опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, та встановлення над ним опіки», який, зокрема, передбачає, що опис майна фізичної особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та встановлення над ним опіки, здійснюється нотаріусом за останнім місцем проживання такої особи або за місцезнаходженням нерухомого майна чи основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - за місцезнаходженням основної частини рухомого майна, опис майна проводиться за участю не менше ніж двох свідків, якими можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю, за результатами опису майна складається акт опису, нотаріус призначає опікуном над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, фізичну особу з повною цивільною дієздатністю (за письмовою згодою), зокрема з числа близьких родичів або членів сім’ї відповідної особи, або орган опіки та піклування, про призначення опікуна над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою або зникла безвісти за особливих обставин, нотаріус видає свідоцтво [3].
Однак, як зазначає Парасюк В.М. «процедура вжиття заходів над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може ускладнюватися тим, що форма No 18-1 додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства не відповідає підставам набуття цього статусу відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» [4, с. 94], оскільки Правила ведення нотаріального діловодства не передбачають форми свідоцтва опікуна над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, натомість є форма свідоцтва опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою за рішенням суду. Якщо звернутися до змісту зазначеної форми, то нею передбачено лише визначення певної особи, яка буде опікуном над майном, при цьому якщо виходити зі змісту статті 44 Цивільного кодексу України, то опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах. Отже було б доцільно доповнити зазначену форму повноваженнями, якими наділяється опікун.
Водночас вбачається, що законодавство містить багато прогалин в регулюванні вказаних відносин. Законом України «Про нотаріат» не врегульоване питання встановлення опіки над майном осіб, зниклих безвісти, при цьому передбачено близьке за своєю правовою природою вжиття заходів до охорони спадкового майна. Також Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» жодним чином не визначає статус майна особи, зниклої безвісти, що в свою чергу може спричиняти негативні наслідки, оскільки опіка над нерухомим майном передбачає, зокрема, його збереження від неправомірних дій. Тому вбачається необхідність внесення змін до законодавства, які передбачали б внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про встановлення опіки над майном фізичної особи.
Також статтею 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи [1]. При цьому законодавством не передбачено внесення інформації щодо опіки над майном до будь-яких інформаційних систем. Внаслідок чого може виникнути ситуація, що при з’явленні особи вона не буде знати, що над її майном встановлювалася опіка і яким саме нотаріусом вона була встановлена.
Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що опіка припиняється нотаріусом на підставі письмової заяви особи, щодо майна якої було встановлено опіку, її спадкоємців, опікуна або інших заінтересованих осіб, нотаріус виносить постанову про припинення опіки [3]. Чим розширено коло вчинюваних нотаріусом дій.
Підсумовуючи можна дійти до висновків, що механізм встановлення опіки над майном осіб, зниклих безвісти за особливих обставин впроваджено для сприяння захисту прав та інтересів таких осіб чи їх спадкоємців, він носить спрощений характер, оскільки не потребує судового регулювання. При цьому варто зазначити, що було б доцільно запровадити фіксацію встановлення опіки над майном в інформаційних системах для можливості як самої особи, над майном якої встановлено опіку, так і інших заінтересованих осіб дізнатися про факт наявності такої опіки, яким нотаріусом вона встановлена та хто є опікуном, а також для уникнення ситуацій одночасного вчинення дій, що мають юридичне значення самою особою і опікуном. Так само доцільно було б вносити до інформаційних систем інформацію про опіку над нерухомим майном, для підвищення захисту такого майна від можливих неправомірних дій. Як уже сказано вище є необхідність затвердження форми свідоцтва опікуна над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин з визначенням в ній повноважень, якими наділяється опікун, передбачених законодавством.
Не зважаючи на наявність певних прогалин в законодавстві, тим не менше можна констатувати, що таким чином розширено повноваження нотаріуса у регулюванні цивільних правовідносин, що здійснюються в позасудовому порядку.
Література:
1. Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин: Закон від 12.07.2018 № 2505-VIII. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2505-19#Text.
2. Цивільний кодекс України: Закон від 16.01.2003 № 435-IV. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.
3. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text.
4. Парасюк В.М. Встановлення опіки над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин: теоретичні та практичні аспекти. Аналітично-порівняльне правознавство, 2022, № 2. С. 91-95. URL: http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/261674/258092
___________________
Науковий керівник: Фурса Світлана Ярославівна, доктор юридичних наук, професор, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
