На сьогодні, однією із суттєвих проблем в Україні залишається протидія організованій злочинності у фінансовій системі, криміногенні фактори якої, пов’язані з політичним та соціальним розвитком суспільства. Різноманіття її проявів ускладнює своєчасне виявлення і ліквідацію організованої злочинності, що дає їй можливість укріпитися і посилитися. Учасники організованих злочинних спільнот у більшості випадків мають риси та властивості професійних злочинців. Це випливає з такої ознаки організованої злочинності, як постійний чи систематичний характер та спеціалізація відповідної діяльності.
Як зазначає О.Ю. Шостко «учасники організованої злочинності оволоділи необхідними знаннями, навичками та вміннями для участі в діяльності організованих злочинних спільнот, їм потрібно знати не лише «технології» цієї діяльності відповідно до функцій, що виконуються, а й її ідеологію та психологію: норми поведінки, спілкування; норми дисципліни у співтоваристві; ціннісні орієнтацій; розпізнавання «свій-чужий» та інших елементів злочинної субкультури тощо» [1, с. 99].
В той же час професіоналізм злочинної діяльності як типову особистісну рису учасників організованих злочинних формувань не можна ототожнювати з поняттями професійного злочинця. Професійний злочинець може діяти і поза організованими злочинними формуваннями.
Відповідно до ст. 27 Кримінального кодексу України співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. При цьому організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи або злочинної організації. Відповідно до ст. 28 кримінальне правопорушення визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи Кримінальне правопорушення визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп.
Відповідно до ст. 255 «Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній» Кримінального кодексу України під особою, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі» слід розуміти особу, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям здійснює злочинний вплив і координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив [2].
Звідси учасників організованих злочинних формувань, відповідно до їхньої ієрархії, можна класифікувати на такі чотири групи: організатори (злодії в законі, лідери); активні учасники (виконавці); корупціонери; пособники.
Центральною фігурою організованого злочинного формування у фінансовій системі є лідер-організатор. Найчастіше в цій якості виступає людина з послідовно-криміногенним типом особистості, що характеризується високим ступенем антигромадського спрямування, стійким кримінальним світоглядом, який не шукає відповідної кримінальної ситуації, а сам створює її своїми цілеспрямованими діями. Так, для лідерів груп характерні прагматизм, організаційні здібності, хитрість, прагнення бути першим серед членів групи. Лідеру організованої групи у фінансовій системі характерні такі риси: наявність досвіду злочинної діяльності; сильні вольові якості; досить високий рівень розумових здібностей; велика фізична сила; вміння тримати слово; підприємливість; комунікабельність; рішучість у діях; швидкість орієнтування та здатність приймати рішення у складних для злочинної спільноти ситуаціях; вміння забезпечити конспіративність кримінальних правопорушень, що готуються і вчиняються у фінансовій системі; знання внутрішніх та зовнішніх умов функціонування суспільства; авторитарність тощо.
Дослідники виділяють такі типи лідерів злочинних формувань: натхненники, ініціатори, лідери-організатори [3, с. 162].
Характеристики особистості інших учасників та їхньої злочинної діяльності за низкою індикаторних показників суттєво відрізняються від характеристик організаторів та лідерів, а також мають низку загальних рис: особи, які організовують та забезпечують виконання завдань, поставлених лідером організованого злочинного формування. Активний учасник керує окремим напрямом діяльності організованого злочинного формування або є керівником структурного підрозділу організованого злочинного формування, що спеціалізується на конкретних видах фінансової сфери (технічне обслуговування, виведення коштів за допомогою віртуальних активів тощо). Учасник виконавець – особа, яка є безпосереднім виконавцем завдань, поставлених перед ним старшим за статусом учасником організованого злочинного формування.
Корупціонер – посадова особа органів влади, яка використовує своє службове становище з корисливою метою.
Пособник – є особа, яка порадами, вказівками, наданням коштів сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла приховати злочинця, знаряддя або сліди кримінального правопорушення тощо.
Підсумовуючи, необхідно зазначити, що відповідно до Стратегії
боротьби з організованою злочинністю (схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 р. № 1126-р) з метою наукового забезпечення боротьби з організованою злочинністю передбачається системне та комплексне вивчення наявних проблем нормативно-правового та інституційного забезпечення, а також створення апаратних і програмних комплексів з метою виконання завдань щодо боротьби з організованою злочинністю. Для цього важливим є дослідження загальної характеристики організованих злочинних груп, вчинюваних ними злочинів у фінансовій системі та осіб які їх вчиняють.
Література:
1. Шостко О. Ю. Організована злочинність в Україні: деякі питання щодо ефективності боротьби з нею. Проблеми законності : респ. міжвід. наук. зб. Харків, 2004. Вип. 68. С. 91–101.
2. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05 квітня 2001 р. № 2341-III. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/2341-14.
3. Водько М. П. Правові та організаційні засади боротьби з організованою злочинністю в Україні : монографія / М. П. Водько, О. О. Подобний. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2021. 208 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
