Метою нашого дослідження є вивчення професійного шляху Івана Володимировича Фуріна як медика і директора у світлі архівних матеріалів фонду 358 (м. Ніжин). На основі копії формулярного списку * вдалося з’ясувати його вік (52 роки), віросповідання (православний), походження (із солдатських дітей). Він навчався у Володимирському відділенні солдатських дітей, Московському військовому госпіталі (з 9 квітня 1829 р.), Імператорському університеті ім. Св. Володимира на медичному факультеті (з 10 вересня 1848 р.; здобув вчену ступінь лікаря).
Дійсну службу розпочав 1 серпня 1829 р. Він працював молодшим фельдшером 4-го саперного батальйону (з 11 листопада 1829 р.), старшим фельдшером: 6-го саперного батальйону (з 18 серпня 1833 р., з 19 вересня 1849 р.), 2-го саперного батальйону (з 21 липня 1849 р.). Був відряджений 1 травня 1854 р. в м. Тараща у 3 артилерійську дивізію для лікування лихоманки. Працював ординатором у Київському військовому госпіталі (з 18 грудня 1854 р. до 29 липня 1856 р.) і Києво-Кирилівському богоугодному закладі (з 15 листопада 1855 р., з 2 травня 1857 р.). 16 вересня 1855 р. був відряджений для проведення Московського ополчення № 112 через Київську губернію. Цікаво, що у термін з 1 травня 1854 р. до 2 травня 1857 р. перебував у відрядженні у військовому і цивільному відомствах. А відтак, 2 роки 5 місяців 14 днів були зараховані у дійсну службу зі збереженням закріплених законодавством прав. Також І.В. Фурін працював на посаді лікаря Києво-Межигірської фаянсової фабрики (з 1 березня 1857 р. до 2 жовтня 1859 р.), в.о. старшого лікаря Кирилівського богоугодного закладу (з 2 січня до 12 липня 1862 р.), директором першого Київського дитячого притулку (з 12 березня 1864 р.), в.о. старшого лікаря (з 10 лютого 1865 р.). Служба у медичному відомстві тривала до 1 вересня 1865 р.
Доцільно відмітити, керівництво заохочувало Івана Володимировича на подальші успіхи. Наприклад, 15 травня 1845 р. за вислугу в унтер-офіцери отримав подвійне жалування (90 рублів), видано нагороду у розмірі 150 рублів (22 вересня 1854 р.), свідоцтва (№ 866 від 2 жовтня 1855 р., № 1894 від 6 серпня 1856 р., №304 від 2 жовтня 1859 р.), подяку (6 серпня 1856 р.), за старанну роботу на посаді ординатора Кирилівського богоугодного закладу – нагороду у розмірі 300 рублів.
За сумлінну працю І.В. Фурін отримав медалі: «За турецьку війну 1828–1829 рр.», темно-бронзову – «У пам'ять війни 1853 – 1856 рр.» на Андріївській стрічці (16 травня 1857 р.), ордени: Св. Станіслава 3 ст. (1 лютого 1857 р.), 2 ст. (21 лютого 1866 р.), Св. Анни 3 ст. (7 червня 1863 р.). Відомо, що на 1867 р. був у чині надвірного радника (1 травня 1861 р.) [Арк. 7–16].
Отже, аналіз архівних матеріалів дозволив ввести у науковий обіг інформацію про професійний шлях Івана Володимировича Фуріна.
Список використаних джерел
Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжин. Ф. 358. Оп. 1. Спр. 346. Арк. 1–37.
_____________________
*Копія формулярного списку від 9 серпня 1867 р. видана директору Олександрівського дитячого притулку в м. Київ Київським губернським попечительством дитячих притулків для вступу сина – Кузьми Івановича в Імператорський університет ім. Св. Володимира. Цікаво, К.І. Фурін працював помічником секретаря, секретарем цивільного відділення, секретарем прокурора у Ніжинському окружному суді.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
