Іван Франко відіграє важливе значення в історії українського народу. Так як він був багатогранною особистістю, то зміг зробити вагомий внесок у розвиток різних галузей. Однією з головних сфер дослідження І. Франка була філософія права.
Відображення його філософсько-правових поглядів можна знайти в таких працях як «До історії соціалістичного руху», «Перехресні стежки», «Формальний і реальний націоналізм», «Наука та її взаємини з працюючими класами», «Що таке поступ», «Соціалізм і соціал-демократизм» та ін.
Яскравим прикладом філософсько-правових поглядів І. Франка є твір «До історії соціалістичного руху». Аналізуючи твір можна прийти до висновку, що автор був прихильником соціалізму, який обов’язково повинен ґрунтуватися на справедливості та гуманності. Про це свідчать його слова: «…Таке глядіння вменшить у вірних і в невірних партійну заїлість і фанатизм, улекшить порозуміння, а через це й працю для осягнення великого ідеалу – соціальної справедливості на ґрунті гуманного чуття…» [1]. Ці погляди були сформовані на фоні соціальної несправедливості у суспільстві, бідності та жахливих умов життя селян.
Ще однією працею, яка відображає прихильність філософа до соціальної рівності та справедливості є «Соціалізм і соціал-демократизм». У ній він зазначає про «…кричущу нерівність між людьми, визискування і неволення одних другими, все те чимраз більше обурює і ворушить уже не рідкі одиниці…» [2]. Окрім цього в поданому джерелі автор знову висвітлює соціалізм як ідеологію, яка тісно пов’язана з справедливістю. Він пише: «…люди могли поважно подумати про те, щоб самим узятися свідомо за впорядкування свого суспільного стану і щоб той суспільний стан відповідав найвищим ідеалам справедливості і братерства…» [2].
Окрім цього, І. Франко піднімає тему націоналізму в праці «Формальний і реальний націоналізм». Він зазначає: «…Нація, котра помирає з голоду, в котрій 90% людей не вміє ні читати, ні писати і не має де facto ніякої політичної волі, – така нація потребує хліба, азбуки і конституції; театрами, концертами національними, романами й поезіями дуже мало їй можна прислужитися…» [3]. Тобто, автор даними словами підкреслює неосвіченість нації та важливість ідентичності, державності та правового регулювання ситуації. Окрім цього, автор звертає увагу на те що: «…головне лихо українського діла в Росії лежить тепер в браку політичної волі, то все-таки, любуючись в голосних і доволі фразистих наріканнях на деспотизм, досі ані разу не зняла речі про те, що треба робити українцям, щоб повалити той деспотизм і здобути політичну волю…» [3]. Тобто, автор піднімає питання політичної волі народу. Дана цитата є дуже актуальною і в наш час.
Філософсько-правові погляди І. Франка можна аналізувати не лише на основі його наукових робіт, а й художньої літератури. Прикладом є соціально-психологічна повість «Перехресні стежки». Автор даним твором піднімає тему взаємовідносин різних класів у суспільстві того часу, висвітлює проблему несправедливості тогочасного судочинства, проблеми моралі, гуманізму, права, добра і зла.
У творі чітко висвітлено питання волі. З цього приводу філософ говорить: «Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?...» [4].
По-перше, сам образ головного героя є уособленням справедливості, такою якою вона має бути та якої не було в той час. Даним твором автор показує важливість наполегливості та боротьби за свободу, свої права та справедливість. Це є правовим аспектом поглядів І. Франка. У повісті є дуже багато поглядів письменника на різні філософсько-правові теми. Наприклад, він зазначає, що «…Будете видіти, що в міру того, як буде рости наша економічна сила, ми будемо здобувати собі й національні права, і повагу для своєї народності…» [4]. Тобто, І. Франко висвітлює тему важливості боротьби за національні права.
По-друге, у своєму творі І. Франко використовує таке твердження: «…Якою ж іронією супроти сього бриніли в Євгенієвих ухах пишні фрази про незалежність судівництва, про непідкупність суддів, про строгу легальність їх поступування і про високе почуття справедливості різних пресвітлих трибуналів, до якого так часто в своїх промовах люблять відкликатися адвокати…» [4]. Даною цитатою автор висміював та звертав увагу на абсурдність тогочасної судової системи, піднімаючи важливе питання її удосконалення.
Отже, І. Франко був дуже багатогранною особистістю, яка мала свою точку зору щодо різних понять таких як воля, справедливість, право, гуманність та ін. Він висвітлював питання: якою мала бути держава? До того ж, мислитель був прихильником незалежності української нації. У своїх працях він підіймав проблему нерівності, справедливості, гуманності та ін.
Література:
1. Франко І. До історії соціалістичного руху. Енциклопедія життя і творчості Івана Франка – головна сторінка. URL:
https://www.i-franko.name/uk/Publicistics/1904/HistSocialist.html (дата звернення 23.12.2023)
2. Франко І. Соціально-демократичний рух – не обов’язково соціалістичний. Енциклопедія життя і творчості Івана Франка – головна сторінка. URL:
https://www.i-franko.name/uk/Publicistics/1897/SocialDemocratism/NotSocialism.html (дата звернення 23.12.2023)
3. Франко І. Формальний і реальний націоналізм. Енциклопедія життя і творчості Івана Франка – головна сторінка. URL: https://www.i-franko.name/uk/Publicistics/1889/FormalnyjIRealnyjNacionalizm.html (дата звернення 25.12.2023)
4. Франко І. Перехресні стежки. Бібліотека української літератури УкрЛіб. URL:https://www.ukrlib.com.ua/books/getfile.php?tid=658&type=1 (дата звернення 25.12.2023)
_______________________
Науковий керівник: Козинець Олена Гаврилівна, кандидат історичних наук, доцент, Національний університет «Чернігівська політехніка»
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
