У сучасних умовах господарювання з'являються нові суб'єкти, діяльність яких є вельми затребувана та яка, як правило, пов'язана із послугами у цифровому форматі. Різновидами зазначених осіб є інтернет-провайдери, які відносяться до суб'єктів господарювання та надають віртуальні послуги, які є оперативними, доступними та середньо-затратними. В загальному вигляді відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності [1]. Тобто, інтернет-провайдери є різновидами учасників відносин у сфері господарювання, відносяться до суб'єктів господарювання, а їх правовий статус визначений загальними нормами ГК України та спеціальними нормативними актами.
Суб’єкти господарських правовідносин – це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення такої діяльності майно і володіють господарською правосуб’єктністю. Інтернет-провайдери безпосередньо здійснюють господарську діяльність, а їх господарська правосуб’єктність складається із господарської право-, діє- та деліктоздатності. До спеціфічних прав інтернет-провайдерів можна віднести: здійснення господарської діяльність відповідно до ліцензії, встановлення тарифів на свої послуги, можливість вимагати від абонентів виконання умов договору, застосовування санкції до абонентів за порушення умов договору. До обов’язків, в свою чергу, відноситься: необхідність надавати послуги з доступу до мережі Інтернет згідно з ліцензійними умовами та договорами з абонентами, забезпечення безперебійної роботи телекомунікаційних мереж, дотримання вимог законодавства про захист персональних даних. Слушною є думка про те, що «кожен провайдер має можливість контролювати інформацію, яка передається в мережу або виходить з мережі при користуванні його послугами. У цьому сенсі кожен провайдер має потенційну можливість встановлювати певні стандарти користування мережею для своїх клієнтів» [2].
В Законі України «Про телекомунікаційні послуги» [3] визначені види інтернет-провайдерів, які є володільцями, постачальниками та розповсюджувачами електронних комунікацій, так оператор електронних комунікацій (оператор) це суб’єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов’язаними засобами. До постачальників відносяться постачальник електронних комунікаційних мереж – суб’єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі постачальник електронних комунікаційних мереж та/або послуг із значним ринковим впливом – постачальник, який самостійно або разом з іншими суб’єктами господарювання займає на ринку електронних комунікацій становище, еквівалентне домінуючому та постачальник електронних комунікаційних послуг – суб’єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах. Також вперше нормативно визначений радіоаматор – фізична особа, яка здійснює користування радіочастотним спектром для особистих потреб, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю, без мети отримання прибутку. Зазначені особи відносяться до інтернет-провайдерів та їх можливо класифікувати в залежності від: 1) мети отримання прибутку – комерційні та некомерційні; 2) домінуючого (монопольного становища) – ті, які займають монопольне становище та ті, які не займають; 3) відносин власності – ті, які є власниками електронних комунікаційних послуг та ті, які їх надаються на орендних відносинах; 4) особистого правового становища – ті, які надають юридичними особами, ті, які надаються виключно фізичними особами та змішані; 5) за типом доступу: провідні (кабельне, DSL, оптоволокно) та бездротові (Wi-Fi, 3G, 4G, 5G); 6) за масштабом діяльності: міжнародні (надають послуги в усьому світі), національні (надають послуги в межах однієї країни), регіональні (надають послуги в межах певного регіону) та локальні (надають послуги в межах певного населеного пункту).
Виходячи від загальних класифікації можна класифікувати господарську діяльність інтернет-провайдерів таким чином:
1. Надання доступу до мережі Інтернет (комутований доступ (dial-up), безкабельний доступ (Wi-Fi), фіксований доступ, (кабельне, DSL, оптоволокно), мобільний доступ: 3G, 4G, 5G);
2. Надання додаткових послуг (хостинг (розміщення веб-сайтів та веб-додатків), доменні імена (реєстрація та обслуговування доменних імен), електронна пошта (надання поштових скриньок), IP-телефонія (надання телефонного зв'язку через Інтернет, віртуальні приватні мережі (VPN): забезпечення безпечного з'єднання з мережею.
Інтернет-провайдери, як і будь-які інші суб'єкти господарювання, в процесі своєї діяльності співпрацюють з широким колом інших суб'єктів. Серед них можуть бути інші інтернет-провайдери для забезпечення транзиту трафіку, оператори зв'язку для оренди телекомунікаційних каналів, хостинг-провайдери для розміщення веб-сайтів та веб-додатків, реєстратори доменних імен для реєстрації та обслуговування доменних імен, державні органи для отримання ліцензій та дозволів та банки та платіжні системи.
Перспективним є нормативне визначення правового статусу інтернет-провайдерів, так, наприклад, Проект Закону про захист послуг, що надаються із застосуванням системи умовного доступу № 5870 від 27.08.2021 (далі – Проект) визначає правові та організаційні засади ринку послуг, що надаються із застосуванням системи умовного доступу, механізм їх захисту, а також відповідальність фізичних осіб і суб’єктів господарювання, які беруть участь у наданні та отриманні таких послуг.
В статті 3 Проекту суб’єктами правовідносин надання умовного доступу є:
1) регуляторний орган;
2) суб’єкт господарювання (мовник, провайдер програмної послуги);
3) споживач. Проектом також передбачено право на умовний доступ, за яким споживач отримує умовний доступ після внесення оплати у встановленому мовником/провайдером програмної послуги розмірі, якщо інше не передбачено договором між мовником/провайдером програмної послуги та споживачем такої послуги [4]. Нажаль зазначений законопроект не розкриває поняття «провайдер».
У загальному сенсі інтернет-провайдери (від англ. to provide – забезпечувати, надавати доступ) – це організація, яка надає послуги доступу та передачі інформації певними інформаційними каналами. За словником Інтернет-провайдер – це організація, яка надає послуги доступу до Інтернету або інші послуги, пов'язані з використанням мережі Інтернет [5].
У літературі пропонують суб'єктів правовідносин у мережі Інтернет, класифікувати як:
1. Оператори, провайдери телекомунікацій, власники «доменів», які здійснюють технічне функціонування мережі Інтернет;
2. Розробники, власники, розповсюджувачі інформації та інформаційних ресурсів в мережі Інтернет;
3. Особи, які надають послуги з укладання електронних угод (договорів) в мережі Інтернет;
4. Споживачі, користувачі (фізичні та юридичні особи) телекомунікаційних послуг у мережі Інтернет [6]. До провайдерів також відносяться особи другої та третьої груп.
Таким чином, інтернет-провайдери це суб'єкти господарювання та надають чисельні інформаційно-цифрові віртуальні послуги, на підставі публічних договорів, на засадах оперативності, доступності, належного кіберзахисту. Провідною ознакою діяльності інтернет-провайдерів є її комплексний характер, яка може бути основна та допоміжня (супутня), яка здійснюється з метою забезпечення транзиту трафіку, оренди телекомунікаційних каналів, розміщення веб-сайтів та веб-додатків, реєстрації та обслуговування доменних імен, тощо.
Список використаних джерел:
1. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (дата звернення: 15.02.2024).
2. Кирилюк А.В. Правовий статус суб’єктів авторського права у мережі Інтернет. Часопис цивілістики. 2016. Вип. 20. С. 193-197.
3. Про телекомунікаційні послуги: Закон України від 16.12.2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (дата звернення: 15.02.2024).
4. Проект Закону про захист послуг, що надаються із застосуванням системи умовного доступу № 5870 від 27.08.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-20#Text (дата звернення: 15.02.2024).
5. Словник іншомовних слів. URL: https://www.jnsm.com.ua/ (дата звернення: 15.02.2024).
6. Правовідносини, пов’язані з функціонуванням мережі Інтернет. URL: http://surl.li/hfsrc (дата звернення: 15.02.2024).
____________________
Науковий керівник: Добровольська Володимира Володимирівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри господарського права і процесу, Національний університет «Одеська юридична академія»
|