Станом на зараз близько 28 тисяч жителів України внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, йдеться в повідомленні прес-служби Міністерства внутрішніх справ.
Також, Національна поліція України отримала близько 30 тисяч заяв з проханням про розшук рідних та близьких.
Воєнні дії та тимчасова окупація частини території України є причиною зникнення людей безвісти та їх загибелі. Дослідження питання правового статусу та процедури визнання фізичної особи безвісно відсутньою є актуальними питаннями теорії та практики.
Термін «зниклі безвісти» часто використовується набагато ширше, охоплюючи всіх осіб, чиє місцезнаходження залишається невідомим, не лише у зв’язку зі збройними конфліктами, але виходячи з тематики дослідження метою є дослідити саме питання зниклих осіб в умовах ведення воєнних дій.
Воєнний стан, численні вбивства та викрадення громадян України російськими окупантами, встановлення юридичного факту безвісно відсутньої особи в судовому порядку та набуття статусу особи, зниклої безвісти, є важливим та актуальним для рідних такої особи, а також необхідним для ефективного захисту її прав та прав і обов'язків її близьких.
Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» визначено, що особою, зниклою безвісти вважається фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місце перебування на момент подання заявником заяви про її розшук.
Цей Закон визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
Особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Особа, набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або рішенням суду (про визнання фізичної особи безвісно відсутньою) та вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку (до встановлення місцеперебування, місця поховання чи місце перебування останків особи, зниклої безвісти).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі – Закон) особою, зниклою безвісти за особливих обставин є особа, що зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру [4].
Необхідно звернути увагу на те, що в редакції Закону також міститься визначення особи, що зникла безвісти – це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук. Тож особа може бути визнана зниклою безвісти або зниклою безвісти за особливих обставин, а також може бути визнана безвісно відсутньою відповідно до ЦК України.
У статті 4 Закону визначено, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться в заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом. Держателем Реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин є Міністерство внутрішніх справ України. Заява подається до відповідного територіального органу Національної поліції України. Подати заяву мають право родичі зниклої безвісти особи, представник військового формування, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, громадське об’єднання або будь-яка інша особа, якій стало відомо про зникнення. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 225/1297/17 від 07.05.2018 року визначено підстави для визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Такими підставами є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою [5].
Визнання особи безвісно відсутньою може бути лише за рішенням суду у порядку, визначеному главою 4 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України [6]
В той же час набуття особою статусу зниклої безвісти можливе з моменту подання заяви до органів Національної поліції про факт зникнення особи безвісти та її розшук. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку. Водночас набуття фізичною особою такого статусу не перешкоджає зверненню до суду її родичами чи іншими заінтересованими особами із заявою про визнання її безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Навіть при прийнятті судом одного з цих рішень особа не втрачає свої права як зникла безвісти. Особа, зникла безвісти, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування.
Відповідно до Закону утворено інститут Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Статтями 10-11 передбачено, що уповноважений є посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дотримання норм міжнародного гуманітарного права на всій території України, на яку покладено повноваження щодо координації розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вирішення інших питань, пов’язаних із цим. Стаття 12 передбачає єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який створюється для накопичення та централізації відомостей та даних про таких осіб, а також обліку інформації, необхідної для їх ефективного розшуку. Міністерством внутрішніх справ України для реалізації створення реєстру був виданий Наказ від 29 серпня 2022 № 535 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» [7].
Правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою передбачені в ст. 44 ЦК і полягають у наступному:
1. На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.
2. За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.
3. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
4. За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої не відоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.
5. Припиняються зобов'язання, які мають особистий характер і тісно пов'язані з особистістю визнаної безвісно відсутньою особи, зокрема, представництво за довіреністю (п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК).
6. Відповідно до ст. 107 СК чоловік чи дружина визнаної безвісно відсутньою особи може розірвати шлюб у спрощеному порядку – через органи реєстрації актів громадянського стану.
Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
2. Про правовий режим воєнного стану. Закон України від 12.05.2015 р. № 2526-ІХ. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 28. Ст. 250. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text.
3. Стаття Процедура визнання особи безвісно відсутньої під час воєнного стану. Юрфем.uа. Асоціації жінок юристок. від 15.04.2022. URL: http://jurfem.com.ua/protsedura-vyznannya-osoby-bezvisno-vidsutnyoyu-pid-chas-voennoho-stanu/#:~:text.
4. Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Закон України. В редакції Закону від 12.07.2018 р. № 2191-IX. Відомості Верховної Ради України 2018. №38. ст.280. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2505-19#Text.
5.Постанова КЦС ВС у справі № 225/1297/17 від 07.05.2018 р. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/74342201.
6. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004р. №1618-IV / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8319 .
7. Про затвердження Положення про Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин : Наказ 29 серпня 2022 р. № 535. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0998-22#Text .
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
