Актуальність теми дослідження
Сучасні погляди на юридичну компаративістику передбачають комплексний підхід до порівнюваних систем. Одним із важливих компонентів такого підходу є історичний аналіз, або ж дослідження ґенези того чи іншого прояву суспільних відносин. Не є виключенням і така галузь досліджень як цивільний процес у Польщі, в його порівнянні з Українським аналогом.
Становлення цивільного судочинства у Польщі є важливим аспектом розуміння юридичної системи країни, яка розвивалася протягом століть в умовах, дещо подібних до українських. В певні періоди часу Польща та Україна розділяли проблеми та досягнення, входячи до складу спільних державних утворень. Цей фактор робить досвід становлення та реформування цивільного процесу в Польщі вкрай важливим для України. Адже компаративний метод дозволяє виокремити ключові фактори розвитку системи саме за рахунок порівняння, «відтінення». Сучасні ж євроінтеграційні прагнення України загострюють потребу вивчення досвіду країн, які вже вступили до складу ЄС. Що й обумовлює актуальність дослідження ґенези цивільного судочинства у Польщі, крізь призму історичного процесу.
Огляд досліджень даної теми у вітчизняній науці.
Проблематика генези цивільного судочинства у Польщі побіжно знаходила відображення у роботах українських дослідників, таких як Г. Гуменюк, Т. Комарова, І. Ізарова, Л. Луць, З. Макаруха, Г. Цірат та інші. Проте, у більшості випадків їх дослідження присвячені загальноєвропейським процесам становлення державності, розвитку правовідносин (у тому числі – й цивільного судочинства). Водночас, євроатлантичні прагнення України обумовлюють нагальну потребу дослідження державотворчого досвіду сусідніх країн.
Мета публікації: аналіз ґенези цивільного судочинства у Польщі, крізь призму історичного процесу та у порівнянні з відповідними процесами в Україні.
Основний зміст дослідження
Історія цивільного судочинства у Польщі є доволі красномовним свідченням поступового переходу від централізовано керованої судової системи, що транслювала королівську та шляхетську волю на місцях до механізму, орієнтованого на захист прав і свобод людини. Цивільне судочинство, як основний компонент правосуддя, репрезентативно відображає зміни, що відбулися в польському суспільстві, економіці та політиці протягом століть. Від середньовіччя до сучасності, цивільне правосуддя у Польщі пройшло довгий шлях еволюції, відображаючи вплив як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.
Початки цивільного судочинства у Польщі можна відслідкувати до раннього середньовіччя, коли правова система була переважно заснована на звичаєвому праві [1]. У ті часи, судочинство часто здійснювалось на місцевому рівні під керівництвом феодальних володарів або міських рад. Ці судові органи розглядали справи, що стосувалися землеволодіння, спадкування, контрактів та інших цивільних питань.
Значний вплив на розвиток цивільного судочинства у Польщі мав Казимир Великий (Kazimierz III Wielki), який правив у XIV столітті. Він провів ряд реформ, спрямованих на централізацію юридичної системи, включаючи створення уніфікованих правових норм, які поширилися на всю країну [2]. Казимир сприяв створенню більш структурованого та єдиного судового процесу, заклавши основи для подальшого розвитку цивільного правосуддя.
В подальшому, з XVI століття, під впливом європейського правового відродження, Польща почала інтегрувати римське право, що стало значним кроком у розвитку цивільного судочинства. Апроксимація римського права призвела до запровадження більш систематизованих та логічних принципів у польську правову систему, що сприяло підвищенню ефективності та передбачуваності цивільного правосуддя [3]. Проте, Польська держава, перебуваючи між потужних і вороже налаштованих сусідів не змогла зберегти незалежність. Розподіли Польщі в кінці XVIII століття призвели до того, що польські землі опинилися під владою Росії, Пруссії та Австрії. Це мало великий вплив на правову систему, оскільки кожна з цих держав мала свою систему цивільного права. У цей період правова система Польщі зазнала фрагментації, а цивільне судочинство розвивалось по-різному в залежності від зони окупації.
Навіть у XIX столітті, після тривалого періоду розділу, зусилля щодо відновлення польської державності супроводжувалися інтенсивними правовими реформами, зокрема – у сфері цивільного судочинства. У різних регіонах, які перебували під контролем різних держав, ці реформи мали свої специфічні особливості, але загальною метою було гармонізувати цивільний процес із загальноприйнятими європейськими стандартами.
На територіях, контрольованих Австрією, цивільний процес був сильно впливовий австрійським правом, яке характеризувалося формалізмом і педантичністю процедур. Натомість, у прусській зоні вплив був зосереджений на раціоналізації та ефективності судочинства, тоді як у російській зоні домінували принципи російського цивільного права, які часто були надмірно бюрократичними та централізованими.
Відродження польського цивільного судочинства нерозривно пов’язане з відновленням незалежності Польщі у 1918 році. Новостворена держава стала перед завданням об'єднання різноманітних правових систем, які існували на її території, в єдину національну систему. В цей період було введено низку законодавчих актів, спрямованих на створення координованої та єдиної системи цивільного правосуддя.
Міжвоєнний період характеризувався подальшими зусиллями зі стандартизації та модернізації цивільного процесу. У цей час було розроблено новий Кодекс цивільного процесу, який набув чинності в 1930 році. Він відображав сучасні тенденції в цивільному судочинстві, включаючи спрощення процедур, забезпечення швидкості судового розгляду та зміцнення захисту прав особистості [4].
Після Другої світової війни Польща, яка опинилася під впливом Радянського Союзу, зазнала значних змін у своїй правовій системі, включаючи цивільне судочинство. Соціалістична ідеологія накладала свій відбиток на всі аспекти життя, включаючи правосуддя, де основна увага приділялася домінуванню колективних інтересів над індивідуальними. Поступово судова система була реорганізована, з метою забезпечення більшого контролю з боку держави. Було введено нові інстанції судів, а також запроваджені зміни у процедурах розгляду цивільних справ [5]. Ці зміни прагнули відобразити соціалістичні принципи справедливості та рівності, але часто це призводило до зниження ефективності та незалежності судочинства.
Крім того, у післявоєнний період було прийнято нові законодавчі акти, які регулювали цивільний процес. Ці закони покликані були адаптувати цивільне правосуддя до нових соціальних та економічних реалій, але вони також відображали централізований підхід до управління та контролю.
Водночас, цивільне судочинство у післявоєнній Польщі відіграло ключову роль у захисті прав та інтересів громадян, хоча його діяльність була обмежена рамками соціалістичної ідеології. Важливим аспектом стало забезпечення доступу до суду для всіх громадян, хоча в деяких випадках це могло суперечити принципам незалежності та неупередженості судочинства.
З падінням комуністичного режиму у 1989 році почалася нова ера в історії цивільного судочинства Польщі. Реформи, спрямовані на демократизацію та реформування правової системи, зокрема цивільного процесу, стали важливим кроком на шляху до відновлення верховенства права та гарантування основних прав і свобод громадян [6]. Цей період в історії цивільного судочинства у Польщі важливий тим, що демонструє перехід від авторитарного до демократичного управління, який мав величезний вплив на розвиток правової системи та забезпечення справедливості і правової визначеності для всіх громадян. Окрім того, такий підхід відбувався і в Україні, і в даному контексті йдеться про спільні з Польщею історичні обставини та схожі виклики.
Вступ Польщі до Європейського Союзу у 2004 році став важливим етапом, який зобов'язав країну адаптувати свою правову систему, включаючи цивільний судовий процес, до стандартів і норм ЄС [7]. Це вимагало значних змін у національному законодавстві та судовій практиці, забезпечуючи відповідність до принципів, прав і свобод, закріплених у законодавстві ЄС. Для досягнення відповідності з нормами ЄС, Польща провела реформу цивільного процесуального кодексу, а також інших відповідних нормативних актів. Ці зміни були спрямовані на забезпечення більшої ефективності, прозорості та справедливості судового розгляду. Вони включали спрощення деяких процедур, підвищення стандартів доказування та зміцнення захисту процесуальних прав сторін.
Цивільне судочинство в Польщі також почало активно використовувати прецеденти та рішення Європейського суду, інтегруючи їх у національну судову практику [8]. Це забезпечило додатковий рівень захисту прав громадян та додало європейського виміру в процедуру вирішення цивільних справ. Реформи в цивільному судочинстві супроводжувалися загальними змінами в судовій системі, включаючи підвищення кваліфікації суддів, модернізацію судової інфраструктури та впровадження новітніх технологій для спрощення і прискорення судового процесу.
Зусилля Польщі щодо інтеграції в правовий простір ЄС включали зміцнення незалежності судової системи, гарантій справедливого судового розгляду та захисту прав сторін. Це відбувалося на тлі загальноєвропейських зусиль із забезпечення вищих стандартів правосуддя, що базуються на демократії, верховенстві права та повазі до основоположних прав і свобод [6].
І хоча незалежність національних процесуальних систем традиційно вважається недоторканною, сучасний період демонструє тенденцію до відвертої уніфікації процесуального законодавства на рівні держав-членів Європейського Союзу, що особливо помітно у контексті цивільного судочинства [9]. Важливо підкреслити формування такої дисципліни, як європейський цивільний процес, що має за мету стандартизацію цивільно-процесуального законодавства держав-членів з метою оптимізації виконання норм права ЄС та забезпечення ефективної взаємодії між національними судами держав-членів [10]. Така гармонізація сприяє не тільки поліпшенню правової взаємодії на міжнародному рівні, але й підвищує якість та ефективність судового захисту в межах Європейського Союзу, що є важливим кроком до створення єдиної європейської правової системи.
Висновки і перспективи подальших досліджень
Аналіз розвитку цивільного судочинства, як основного компоненту правосуддя, дозволяє відобразити ключові зміни, що відбулися в польському суспільстві, економіці та політиці. Від середньовіччя до сучасності, цивільне правосуддя у Польщі пройшло довгий шлях еволюції, під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. У чомусь цей шлях був тотожним Українському, у чомусь, схожий, а в чомусь – самобутній, і зовсім інакший.
Як в цілому в історії правової системи Польщі, так і в ході розгляду її цивільного судочинства зокрема, можна виокремити наступні періоди: середньовічний період, період просвітництва (інтеграції римського права), імперський період (що характеризувався перебуванням польських земель у складі Австро-Угорської, Російської, Німецької імперій), відновлення незалежності Польщі, міжвоєнний період, післявоєнний період, період національного відродження, європейський період.
Наразі є підстави вважати, що подальший розвиток цивільного судочинства у Польщі продовжуватиме відображати динаміку взаємодії національного та європейського права. Україні ж, ще належить пройти цей шлях.
Окремої уваги подальших дослідників заслуговують проблеми та перспективи польського цивільного судочинства, адже хоча Польща досягла значного прогресу в гармонізації своєї цивільної юстиції з європейськими стандартами, деякі виклики залишаються актуальними, особливо – в контексті забезпечення незалежності судової системи та ефективного виконання рішень Європейського суду з прав людини.
Література:
1. Задорожній О. Генеза міжнародної правосуб'єктності України Київ. К. І. С., 2014. С. 181.
2. Войтович Л. Казимирівська легенда: подолання стереотипів. Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. Л. Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войтович, Г. Гмітерек та ін. Вип. XIX-XX. Дрогобич : Коло, 2017. С. 95-117.
3. Гуменюк Г. П. «Саксонське зерцало» та його вплив на розвиток джерел права держав Центральної та Східної Європи (ХІІІ-XVIII ст.) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук за спец. 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Львів : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2010. 17 [19] с.
4. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 29 listopada 1930 r. – Kodeks Postępowania Cywilnego. Internetowy System Aktów Prawnych. URL : https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/home.xsp
5. Maciej Bernatt. Sprawiedliwość proceduralna w postępowaniu przed organem ochrony konkurencji. Centrum Studiów Antymonopolowych i Regulacyjnych. Wydawnictwo Naukowe Wydziału Zarządzania Uniwersytetu WarszawskiegoWarszawa 2011. 376 s.
6. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти) / Л. А. Луць; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ, 2003. 304 c.
7. Макаруха З. М. Юрисдикція, визнання та виконання судових рішень у цивільних справах транснаціонального характеру в рамках Європейського Союзу. Порівняльно-прав.дослідж. 2009. № 1. С. 47-52.
8. Цірат Г. А. Міжнародний цивільний процес: сучасний стан та перспективи міжнародно-правової уніфікації : [монографія] / Г. А. Цірат Харків : Вид-во Іванченка І. С., 2013. 482 с.
9. Комарова Т. Законодавство Європейського Союзу та вплив практики суду ЄС на становлення європейського цивільного процесу. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Україна на шляху до Європи: реформа цивільного процесуального законодавства». Київ. 7 липня 2017р. ВД Дакор С. 121-126.
10. Ізарова І. О. Теоретичні засади цивільного процесу Європейського Союзу : монографія. Київ: ВД «Дакор», 2015. 335 с. ISBN 978-617-7020-48-5.
____________________
Науковий керівник: Тимченко Геннадій Петрович, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
