Україна, як країна з великим сільськогосподарським потенціалом, стикається з низкою викликів у забезпеченні сталого розвитку аграрного сектору, адже потребує ефективних механізмів державного регулювання, які враховують економічні, соціальні та політичні реалії.
Недостатній рівень ефективності і прозорості в механізмах державного регулювання аграрного сектору України створює перешкоди для сталого розвитку цієї галузі. Відсутність чітких стратегій та політики в управлінні сільським господарством призводить до нерівності, екологічних проблем, а також втрати конкурентоспроможності на міжнародному ринку [1].
Економічні та соціальні чинники, такі як зростання цін на енергоносії, зміни клімату, демографічні тенденції та ринкова конкуренція, мають значний вплив на аграрний сектор. Удосконалення механізмів державного регулювання повинно враховувати ці фактори для забезпечення стійкого розвитку [2].
Військове вторгнення російської федерації в Україну має серйозні наслідки для аграрного сектору. Загроза безпеці земельних володінь та інфраструктури погіршують умови для розвитку сільськогосподарських підприємств та відображається на вартості сільськогосподарських угідь – рис. 1
Удосконалення механізмів державного регулювання повинно враховувати ці ризики та шукати шляхи їх подолання.
На діаграмі рис. 1 видно, як змінювалася медіанна ціна сільськогосподарських земель у різні періоди. Цікаво, що при відновленні ринку в травні 2022 року ціни на землю в гривнях були вищі, ніж до війни, незважаючи на складні економічні умови.
Рис. 1 – Медіанна ціна сільськогосподарських угідь
* Джерело: [3]
Наприклад, до повномасштабного військового вторгнення середня ціна становила близько 30 000 гривень за гектар, а в 2022 році вона зросла до близько 35 000 гривень за гектар і залишалася стабільною в наступні місяці. Однак у липні 2022 року ціна в доларах США почала зменшуватися через девальвацію української гривні на 25%. Після цього девальвація ціни в доларах стабілізувалися на рівнях трохи нижчих, ніж перед війною. Взагалі, війна мало вплинула на ціни на сільськогосподарські землі. Одним з можливих пояснень є те, що ринок тільки почав розвиватися перед повним масштабним вторгненням. Використовуючи термінологію життєвого циклу продукту, можна сказати, що на нього заходили лише "новатори" (тобто особи, схильні до ризику). Іншим можливим поясненням є те, що ринкові обмеження до війни мали такий же вплив на ринок, як і підвищена невизначеність під час війни. У будь-якому разі, зняття обмежень допомогло б залучити більше учасників ринку та позитивно позначилося б на інвестиціях в українське сільське господарство.
Поняття «механізми державного регулювання» та «сталий розвиток аграрного бізнесу» є ключовими в контексті ефективного управління сільськогосподарським сектором. Механізми державного регулювання – це сукупність законодавчих, нормативних актів, інституційних структур, процедур та інструментів, які використовуються державою для впливу на економічні процеси та суспільні відносини в певній сфері, у даному випадку - у сільському господарстві [5].
Основна мета реалізації механізмів державного регулювання полягає в забезпеченні ефективного функціонування аграрного сектору, стимулюванні його розвитку та забезпеченні певних соціально-економічних цілей держави. Ці механізми можуть включати в себе такі інструменти, як податкова політика, кредитування, субсидії, тарифне регулювання, адміністративні обмеження, нормативно-правове регулювання та інші.
Сталий розвиток аграрного бізнесу – це концепція, що передбачає забезпечення потреб сучасного покоління, не підірвавши здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Сталість в аграрному секторі означає баланс між економічним розвитком, екологічною цілісністю та соціальною справедливістю, що вимагає збалансованого підходу до виробництва, використання природних ресурсів, створення сприятливих умов для розвитку сільського населення та збереження екологічної рівноваги [5].
Основні принципи сталого розвитку аграрного бізнесу включають в себе збереження природних ресурсів, забезпечення високих стандартів екологічної безпеки, підтримку соціальної відповідальності та економічної ефективності [5].
Таким чином, механізми державного регулювання є інструментами, що використовуються для забезпечення сталого розвитку аграрного бізнесу шляхом регулювання економічних, соціальних та екологічних процесів у цьому секторі.
Література:
1. Харченко Т. О. Державне регулювання сталого розвитку аграрного сектора економіки України : теоретико-методологічні підходи: монографія [Електронний ресурс] / Т. О. Харченко. – Суми : «Мрія», 2023. – 360 с.
2. Демідов І. А. Механізм державного регулювання розвитку аграрного сектору : кваліфікаційна робота : спец. 281 «Публічне управління та адміністрування» / Поліський нац. ун-т, каф. економічної теорії, інтелектуальної власності та публічного управління ; наук. кер. Дацій Н. В. – Житомир, 2023. – 36 с. http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/14498
3. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Офіційний сайт. Статсика. Режис доступу: https://land.gov.ua/
4. Кифяк, В., & Дубінський, Р. (2024). ІНСТИТУЦІЙНА СИСТЕМА СТАЛОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА: МЕХАНІЗМ АДАПТАЦІЇ В УМОВАХ ФЛУКТУАЦІЙ. Сталий розвиток економіки, (1(48), 220-227. https://doi.org/10.32782/2308-1988/2024-48-31
5. Kühling M., Alamsyah Z., Sibhatu K. T. Agrarian change, livelihood dynamics and welfare outcomes: Evidence from plantation crop farmers in Indonesia. Journal of Environmental Management. 2022. Vol. 311.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
