Останнім часом в Україні зростає актуальність проблеми вирішення конфлікту інтересів під час виконання обов’язків публічної служби. І це не дивно, адже створення ефективної системи органів державної влади, органів місцевого самоврядування неможливе без подолання корупційних ризиків, які стають на заваді розвитку України як правової та демократичної держави.
Щодо визначення поняття, то згідно з Закону України «Про запобігання корупції» конфлікт інтересів може бути двох видів: потенційний та реальний. Перший передбачає наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, а другий – суперечність, що вже впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень [1].
Вказаний закон, як і українське законодавство загалом, націлений на те, щоб по-перше, здійснювалися превентивні дії для недопущення виникнення конфлікту інтересів (наприклад, зобов’язує усіх службовців невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів), і по-друге, у разі, якщо все-таки він має місце, мінімізувати негативні наслідки даного явища і притягнути винних осіб до відповідальності [2, с. 13].
Щодо останнього, то тут хотілося б зосередити особливу увагу, адже вважаємо, що важливим є не просто виявити конфлікт інтересів та притягнути певного службовця до відповідальності, а й зробити так, щоб його вчинки не мали подальшого негативного впливу на діяльність органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Яскравим прикладом є справа № 442/730/17, яка розглядалася Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області. У ній прокуратура звернулася з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Летнянської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність та про повернення земельної ділянки у власність територіальної громади с. Летня. Суть справи полягала в тому, що депутат сільської ради проголосувала «за» рішення на користь свого сина та всупереч вимогам статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомила колегіальний орган про наявність у неї реального конфлікту інтересів при розгляді та прийнятті вказаного рішення. У свою чергу, тут йшлося і про бездіяльності інших депутатів відповідної ради, які як члени постійної комісії з врегулювання конфлікту інтересів не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту [3].
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Мотивовано це було тим, що голос депутата під час прийняття рішення не був вирішальним. Тобто, здавалося, було виявлено конфлікт інтересів, винну особу притягнуто до відповідальності, але наслідки не було усунуто. І який тоді сенс боротьби з вказаним явищем, якщо було завдано значної матеріальної шкоди територіальній громаді, довіра суспільства була втрачена. Звичайною сплатою штрафу ситуацію не виправиш.
На щастя, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.03.2019, у вказаній вище справі № 442/730/17 рішення судів попередніх інстанцій було скасовано та позов задоволено [4].
Тут мова йде не так про процесуальні питання прийняття вказаного рішення (достатня кількість голосів чи ні), а про сам факт того, що особа не мала права приймати участь у вказаному процесі, впливати на нього, вирішувати дане питання. Йдеться про довіру суспільства до органу місцевого самоврядування, не про «сухе» дотримання закону, кворуму на голосуванні, а ставлення працівника до своїх обов’язків нехтування ним законодавства та правил етичної поведінки публічного службовця.
Отже, не можна применшувати важливість боротьби з корупцією, та притягнення винних осіб до відповідальності, але варто пам’ятати й про усунення негативних наслідків вказаного явища, які допоможуть відновити віру суспільства та відшкодувати завдану державі чи територіальній громаді шкоду.
Список використаних джерел:
1. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text.
2. Токар-Остапенко О. В. Врегулювання конфлікту інтересів на державній службі: можливості застосування європейського досвіду в Україні. К. : НІСД, 2013. 57 с.
3. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.05.2017 року у справі № 442/730/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/66921577.
4. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 442/730/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80854671.
____________________
Науковий керівник: Краковська Анжеліка Євгеніївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського та адміністративного права юридичного факультету Донецького національного університету імені Василя Стуса
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
