Кримінальне провадження в Україні сьогодні є діяльністю уповноважених суб’єктів, яка постійно вдосконалюється й оновлюється. За своїм змістом та системою кримінальна процесуальна діяльність є складною і формалізованою за певним передбаченим законом порядком. Її відносно автономні частини, сукупність кримінальних процесуальних дій, що спрямовані на вирішення конкретних завдань та характеризуються певними ознаками, складають зміст окремих проваджень.
Із вступом в дію чинного Кримінального процесуального кодексу України в 2012 р. законодавець дав початок формуванню відносин між громадянином чиї законні права й інтереси порушувались іншими суб’єктами суспільних відносин і державою, що виступає гарантом забезпечення та механізмом відновлення порушених законних прав та свобод громадян через процесуальну діяльність визначених державних органів і посадових осіб.
Захист законних прав, свобод й інтересів особи є головним завданням держави. Боротьба із таким негативним явищем, як злочинність, є пріоритетним напрямом державних органів та посадових осіб. Саме тоді, коли вчиняється кримінальне правопорушення, держава бере на себе обов’язок ужити усіх можливих заходів щодо встановлення осіб, що його вчинили, притягнення їх до відповідальності, призначення адекватного покарання, відшкодування заподіяної шкоди та відновлення порушених прав. [1, с. 11-12].
Важливою ознакою державної діяльності є її нормативна урегульованість. Кримінальне провадження передбачає можливість застосування заходів, що у великій частині значно обмежують законні права та свободи особи. Заразом застосування цих заходів примусу має бути законним, обґрунтованим, супроводжуватися можливістю перевірки з боку наглядових і контролюючих інстанцій, наділенням комплексом прав та обов’язків осіб, щодо яких передбачається застосування таких заходів.
Визначення поняття будь-якого явища передбачає дослідження основних його ознак. Не буде винятком кримінальний процес (кримінальне провадження), що є суспільним явищем, яке характеризується певною сукупністю ознак. Насамперед кримінальний процес (кримінальне провадження) – це діяльність спеціальних уповноважених державних органів та посадових осіб (слідчого, оперативних підрозділів, прокурора, слідчого судді, суду, та ін.) [2, с. 17].
Зв’язок між державними органами та посадовими особами з одного боку та іншими суб’єктами, які залучаються у сферу кримінального провадження можна визначити як кримінальними процесуальними правовідносинами. Указана діяльність державних органів і посадових осіб суворо регламентована кримінальним процесуальним законодавством, провадиться у визначеному порядку, тобто має визначену процесуальну форму.
Наступною ознакою кримінального процесу (кримінального провадження) є те, що ця діяльність направлена на вирішення специфічних завдань, які притаманні саме їй. Відповідно до ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є: захист особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура [3].
Загалом кримінальний процес – це діяльність компетентних органів та посадових осіб, а також система кримінальних процесуальних відносин, правосуддя ж – діяльність тільки суду. Відтак у цій частині правосуддя у кримінальному провадженні – поняття більш вужче, чим кримінальний процес на тих самих стадіях.
Отож, кримінальний процес (кримінальне провадження) – це суворо регламентована нормами кримінального процесуального права діяльність державних органів і посадових осіб щодо досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень з метою виконання специфічних завдань, а також система правових відносин між указаними органами й іншими суб’єктами кримінального судочинства.
Література:
1. Кримінальне процесуальне право України: навч. посібник / Р. І. Благута, Ю. В. Гуцуляк, О. М. Дуфенюк та ін.; за заг. ред. А. Я. Хитри, Р. М. Шехавцова. – Львів: ЛьвДУВС, 2017. – 774 с.
2. Основи кримінального процесу : навч. посіб. / О. В. Пчеліна, Т. Г. Фоміна, В. В. Романюк, Г. І. Глобенко ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, доц. Т. Г. Фоміної. – Харків : ХНУВС, 2023. – 132 с.
3. Трофименко В. Кримінальне процесуальне провадження: поняття та ознаки / В. Трофименко// Вісник Національної академії правових наук України № 1 (76) 2014: веб-сайт. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/6474/1/Trofimenko_169.pdf (дата звернення: 07.05.2024).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
