Третій рік широкомасштабного вторгнення росії супроводжується активною та систематичною розбудовою в Україні дієвих та ефективних механізмів залучення до сил оборони все більшої кількості громадян.
Варто пригадати створення рекрутингових центрів Збройних Сил України, широку популяризацію військової служби та розміщення переліку доступних вакансій на відомих агрегаторах з пошуку роботи (rabota.ua, work.ua тощо), а численні запити від громадян, які засудженні за вчинення кримінальних правопорушень і відбувають покарання – змусили законотворців переглянути можливість допуску до військової служби осіб засудженнях до позбавлення волі за вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів.
З метою зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України, забезпечення прав та обов’язків військовослужбовців, реалізації заходів соціального і правового захисту Верховною Радою України 07 березня 2002 року ухвалено закон про створення Військової служби правопорядку [1].
Однак, у зв’язку із суттєвим збільшення кількості людей долучених до сил оборони країни, усе частіше виникають питання пов’язані з підтримання належного правопорядку у військових формуваннях, забезпечення охорони прав і законних інтересів військовослужбовців та членів їх сімей, а також резервістів, військовозобов’язаних під час проходження ними зборів.
З цією метою, нещодавно на офіційному сайті Верховної Ради України опубліковано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення та посилення самостійності Воєнної поліції України та Спеціалізованої воєнної прокуратури» (надалі за текстом – «проект Закону») [2].
Зважаючи на те, що серед завдань фундаментальної теми «Дотримання прав людини при виконанні покарань і поводженні із засудженими в Україні» (державний реєстраційний номер: 0121U114397), яка виконується колективом науковців відділу дослідження проблем кримінально-виконавчого права НДІ вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України у 2024 році, є аналіз законодавчих ініціатив та нормативних змін щодо їх реального впливу на зміну принципів та алгоритмів реалізації функції з виконання кримінальних покарань та пробації – зміни запропоновані проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення та посилення самостійності Воєнної поліції України та Спеціалізованої воєнної прокуратури» потребують ретельного та ґрунтовного дослідження.
Відповідно до ст. 1 проекту Закону Воєнна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань правоохоронної діяльності у військовій, воєнній та оборонній сферах, підтримання правопорядку у сфері оборони держави, здійснює охорону прав, свобод і законних інтересів військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та членів їх сімей, а також резервістів, військовозобов’язаних під час проходження ними зборів.
Отже, на відміну від Військової служби правопорядку, контроль за діяльністю Воєнної поліції України, щодо дотримання нею законодавства не входитиме в коло обов’язків Міністерства оборони України, а сам орган матиме фактично автономний статус.
Окрім того, проектом Закону запропоновано внести зміни до ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України та надати можливість Воєнній поліції України створювати гауптвахти та дисциплінарні батальйони.
Тобто, фактично Воєнна поліція України поєднуватиме у собі функції правоохоронного органу та установи виконання покарань, що є не типовим для вітчизняного законодавства та може завадити оптимальному функціонуванню самого органу.
Недоречність та недоцільність поєднання в одному органі різних функції наголошувалась у коментарях Генерального директора з прав людини та верховенства права Ради Європи до Проектів Законів України «Про органи внутрішніх справ» та «Про національну поліцію» [3].
Зважаючи на викладене, пропонуємо акцентувати увагу законотворця на цих та інших проблемних питаннях: зваженого визначення функцій і повноважень, які планується надати Воєнній поліції України з відмежуванням від функцій і повноважень інших органів правоохоронного блоку; а головне – урахування стандартів та рекомендацій, які Україна зобов’язалась дотримуватись на шляху вступу до Європейського союзу.
Список використаних джерел:
1. Про Військову службу правопорядку у Збройних силах України: Закон України від 07.03.2002 р. № 3099-III. Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 32, Ст. 225.
2. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення та посилення самостійності Воєнної поліції України та Спеціалізованої воєнної прокуратури» (р. № 11306 від 29 травня 2024р.). Картка законопроєкту. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/44322 (дата звернення: 07.07.2024).
3. Коментар Генерального директора з прав людини та верховенства права (директорату з прав людини) ради Європи до проектів Законів України «Про органи внутрішніх справ» та «Про національну поліцію». URL: https://rm.coe.int/168068460a (дата звернення: 07.07.2024).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
