В Україні правозахисну функцію, крім органів державної влади, також виконують інституції громадянського суспільства (громадські організації та рухи, ЗМІ та ін.), здійснюючи її «замість» або, навіть, «всупереч» діям органів державної влади, зокрема – правоохоронних. Вплив неурядових організацій на правозахисну сферу і ступінь «проникності» їхнього контролю, природно, значно менший, ніж державний, але цей вплив має очевидну тенденцію до зростання [2].
Список НУО, які виконують такі функції: Харківська правозахисна група, Українська Гельсінська спілка захисту прав людини, Ліга законодавчих ініціатив, Центр політико правових реформ, Реанімаційний Пакет Реформ, Всеукраїнська громадська організація "Громадянська мережа «ОПОРА», Трансперенсі Інтернешнл Україна, «Схід SOS», «Центр Громадянських Свобод» та інші.
Неурядові правозахисні організації, по-перше, надають ту допомогу, яку не в повній мірі надають державні, соціальні інституції, державні правозахисні організації, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, органи юстиції. По-друге, неурядові правозахисні організації здійснюють громадський контроль та вплив на реалізацію державної політики в сфері захисту прав людини.
Крім того, об’єднання зусиль організацій громадянського суспільства відбувається через створення коаліцій правозахисних організацій та рухів. Правозахисні організації використовують різні форми та методи для досягнення своїх цілей: від програм, заходів (врегульованих національним і міжнародним законодавством) до участі в санкціонованих та несанкціонованих протестних акціях. Низка правозахисних організацій та рухів спрямовує свій вплив на політичну сферу, змушуючи правоохоронні органи до винесення правомірних рішень.
Необхідно відзначити, що правозахисні організації розширюють простір своєї діяльності в сфері захисту прав людини та ствердились в загальній структурі громадських організацій. В Україні частіше за все правозахисні організації залежать від зарубіжних донорів та більшою мірою пов’язані як з міжнародними міжурядовими, так і міжнародними неурядовими правозахисними організаціями, ніж із державними правозахисними інституціями.
У сприянні захисту прав громадян, що порушуються, неурядові правозахисні організації проводять інформаційно-просвітницькі заходи (які охоплюють більшість регіонів України) широкого спектру, здійснюють моніторингову діяльність у сфері прав людини, надають правову допомогу, долучаються до консультативно-дорадчих форматів взаємодії з органами державної влади.
Значною мірою інформацію про стан забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні, небезпечні тенденції та системні порушення надають у своїх моніторингах саме неурядові правозахисні організацій та аналітичні центри.
У зв‘язку із цим, досить часто поштовхом для виправлення ситуації із порушенням прав людини, що супроводжується бездіяльністю правоохоронних органів, стає резонанс в суспільстві за участю ЗМІ, громадських організацій, активістів, рухів. Відтак, публічний розголос, як позасистемний метод, стимулює правоохоронні органи до забезпечення та захисту прав.
Моніторингова діяльність поєднується із забезпеченням правового захисту, наданням правової допомоги. Правозахисні організації спрямовують свою увагу на найбільш вразливі групи (діти, жінки, важкохворі) та категорії (особи, які перебувають в місцях позбавлення волі) населення.
В цілому в Україні доступ до кваліфікованої правової допомоги для абсолютної більшості громадян є обмеженим, оскільки не вирішено питання доступності платної та безоплатної правової допомоги, їхньої ефективності. Нещодавно створено механізм надання громадянам безоплатної первинної допомоги (надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, складання заяв скарг та інших документів правового характеру, крім процесуальних); надання допомоги в забезпеченні доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги та медіації, за рахунок коштів державного бюджету.
В Україні створюються інфраструктура для співпраці держави з громадським сектором у сфері захисту прав людини, відповідна основа для функціонування спільних органів, застосування механізмів та процедур громадського контролю, антикорупційної експертизи та експертизи проектів нормативно-правових актів. Діють спільні консультативно-дорадчі органи, громадські ради (при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Міністерстві внутрішніх справ, Міністерстві юстиції) [2].
Більш активне залучення представників громадянського суспільства, експертного середовища в спільних робочих групах, консультативно-дорадчих органах (Комітет з питань реформування правоохоронних органів при Президентові України, Координаційна рада з питань розвитку громадянського суспільства) є нагальним в питаннях, які безпосередньо стосуються прав і свобод громадян та в питанні реформування правоохоронних органів.
Разом з тим, в середовищі правозахисних організацій ініціативи створення органів, формально незалежних, але де-факто підпорядкованих органам державної влади, викликає певне застереження з точки зору ефективності функціонування. Так, досвід створення громадських рад (наприклад, при Міністерстві внутрішніх справ) свідчить про недостатній рівень готовності та результативності співпраці органів державної влади та представників правозахисних організацій [2].
Вагому роль у відновленні справедливості, збиранні доказів воєнних злочинів та злочинів проти людяності відіграють і міжнародні неурядові правозахисні організації, які мають досвід фіксування доказів міжнародно-правових злочинів для подання в Міжнародний кримінальний суд, наприклад Human Rights Watch, Amnesty International, International Partnership for Human Rights, Truth Hounds.
Особливу увагу варто звернути на роботу іноземних правозахисних організацій та волонтерів, що сприяє фіксуванню воєнних злочинів та злочинів проти людяності, свідками або жертвами яких стали нинішні українські біженці.
Основними напрямами цієї діяльності є такі:
- поширення інформації у ЗМІ про стан біженців, які постраждали внаслідок злочинів російських військових, документування історій свідків таких правопорушень. Зокрема, про факти катувань та сексуального насильства зі свідчень біженців з України повідомляли ЗМІ в багатьох країнах Європи та за її межами;
- надання консультативної допомоги щодо якісного фіксування епізодів злочинних дій для визнання таких доказів належними. Так, НУО Witness навчає громадян коректного відеознімання, щоб уникнути звинувачень у фальшуванні та підвищити довіру з боку ЗМІ й слідчих до такого матеріалу;
- мирні зібрання та протести громадських організацій, активної громадськості проти воєнних злочинів Росії в Україні має важливе значення для визнання їх жорсткості та масовості світовою спільнотою. Так, акції біля посольств РФ у багатьох країнах світу привертають увагу до масового характеру мародерства та зґвалтувань українських жінок окупантами, а Марші матерів ушановують пам’ять загиблих через російську агресію дітей [1, с. 3].
Література:
1. Пеліванова Н. І. Діяльність міжнародних правозахисних організацій та іноземних урядів з документування та висвітлення воєнних злочинів і злочинів проти людяності, які вчинила Російська Федерація в Україні. 04.05.2022. URL: https://niss.gov.ua/news/komentari-ekspertiv/diyalnist-mizhnarodnykh-pravozakhysnykh-orhanizatsiy-ta-inozemnykh-uryadiv
2. Г. О. Палій. "Щодо здійснення правозахисної функції організаціями громадянського суспільства". Аналітична записка Національного інституту стратегічних досліджень. 17.09.2013. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/gromadyanske-suspilstvo/schodo-zdiysnennya-pravozakhisnoi-funkcii-organizaciyami
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
