Початки освіти на території Чеської держави припадають на ІХ століття й повʼязані з Великоморавським князівством. Історія освіти тут тісно повʼязана з християнством, яке принесло не тільки нову віру, а й Святе письмо, без якого тоді був неможливий подальший розвиток знань. Але народ не зрозумів і не бажав прийняти латинську месу, яку пропагував Рим і німецькі священики з єпископства Пассау. Тому князь Ростислав (846-869) звернувся до папи, щоб він прислав до Моравії здібних учителів віри. Але його прохання не було задоволено, тому він відрядив гінців до імператора Михаїла в Константинополь. У 863 році Василевс Михаїл прислав досвідчених місіонерів – братів із Солуня Константина й Мефодія.
Обидва словʼянські проповідники виступали не тільки як поширювачів християнства, а й як «перші вчителі народу». Оскільки моравани не мали власної писемності, то ще до відʼїзду в Моравію Константин створив першу словʼянську абетку – «глаголицю». Він також переклав частину Біблії та деякі релігійні тексти з грецької на старословʼянську мову. Брати створили також перші школи, в яких викладали старословʼянську мову. Це призвело до поширення освіти. Навчання проводив священик і таким чином готував учнів до хрещення. Отже у Великій Моравії, а потім і в Чехії були засновані перші школи.
Тут варто нагадати маловідомий, але важливий факт. До цього часу текст Біблії написаний лише єврейською, грецькою та латинською мовами. Четвертий переклад був з грецької мови на кирилицю. Тобто з оригінального тексту, а не латинського перекладу. Таким чином, кирилиця була другою мовою (після латини), якою було перекладено Новий Завіт, і четвертою мовою, якою принаймні частково було написано Старий Завіт. У 867 році Константин і Мефодій поїхали до Риму, щоб просити папу Адріана II, верховного лідера церкви, заснувати єпископство для слов'янських земель. У Римі Константин захворів, прийняв чернечий постриг, змінив ім’я на Кирило і невдовзі помер. Папа Римський призначив Мефодія архієпископом Моравії та Паннонії.
Одночасно з Моравією християнство поширилося також у Чеських землях і сприяло тут розвитку освіти. Крім слов’янської тут поширювалася й латинська богослужба. Відповідно до повідомлення хроніки Козьми Празького, першою школою в Чехії була латинська школа в Будечі, де навчався св. Вацлав. Перше свідчення про заснування кафедральної школи в Празі при храмі св. Віта датується 1068 р. Історичні записи з 1073 р. подають інформацію про заснування Оломоуцької школи. Відповідно до джерельних повідомлень, в Оломоуці існувала посада каноніка-схоластика або сановника. Серед іншого, він завідував церковними школами. Подібні органи управління навчальними закладами були створені в 1234 році в Брно і в 1248 році в Зноймо. Метою шкіл було опікуватися вихованням і освітою монахів та шляхтичів. Кафедральні школи створювалися також у резиденціях єпархіальних єпископів і часто називалися єпископськими школами.
З середини XIV ст. важливу роль у розвитку освіти став відігравати Празький університет. Заснувати університет намагався ще наприкінці ХІІІ ст. чеський король Вацлав ІІ (1283-1305). Але тоді через протидію шляхти він не зміг реалізувати свій задум. У результаті, університет було засновано в 1348 р. чеським королем та імператором Карлом IV Люксембургом (1346-1378). Цій події передувало видання привілею папи Климента VI, опублікованого у 1347 р., завдяки якому університет міг бути повним, тобто з теологічним факультетом.
Фактичне заснування цього навчального закладу було здійснено грамотою Карла IV Люксембурга від 7 квітня 1348 p. Карл IV також виділив новозаснованому університету низку маєтків для його постійного економічного існування. Це була перша земельна власність університету, зареєстрована в земельних книгах
Празька вища школа була створена за зразком Паризького університету і мала чотири факультети: мистецький, юридичний, медичний та теологічний. Карл IV також відповідав за будівництво професорських гуртожитків і проведення перших університетських лекцій. Найстарішим (і найстарішим гуртожитком) у Центральній Європі є Collegium Carolinum. Поступово для студентів надавались інші гуртожитки.
За прикладом Сорбонни члени празької університетської спільноти були розділені на земляцтва, т. зв. нації. Це були не національні групи, а спільноти вихідців з того чи іншого регіону. Йдеться про чеське (вихідці з чеських земель, Угорщини й Трансільванія), польське (вихідці з Польщі, Литви, Пруссії, Сілезії, Лужиці, Мейсена та Тюрінгії) баварське (вихідці з південної Німеччини, Рейнської області, Вестфалії, Нідерландів та Австрії) і саксонське (вихідці з Північної Німеччини, данці, скандинави та фіни) земляцтва. Університетом керували німецькі професори, які мали 3 голоси, що належали трьом університетським націям. Проте серед студентів і викладачів зростала кількість чехів, які з невдоволенням ставилися до посилення німецького впливу.
Таке нерівноправне ставлення до чехів було скасоване Кутногорським декретом (1409 р.), виданим Вацлавом IV завдяки магістру Яну Гусу. Університет став виключно чеським закладом і брав активну участь у всіх релігійних суперечках доби гуситських війн. Усі факультети, крім богословського, виступали на підтримку Яна Гуса.
Під час гуситських війн функціонував лише факультет мистецтв. Два роки взагалі не було занять. Після гуситських війн, попри те, що тут працювало кілька авторитетних учених, основним змістом університетського викладання було виховання нових викладачів. Університет був лише тінню своєї слави догуситського періоду. Така ситуація тривала до 1609 року, коли університет був реформований єзуїтами.
Список використаних джерел:
1. Spěváček, J.: Založení University Karlovy. Praha: Melantirch, 1988 MIČ – 47385, s. 10, 38.
2. Somr, M.: Dějiny školství a pedagogiky, 1. vyd. Praha: Státní pedagogické nakladatelství, 1987. s. 29.
3. Biskup Gorazd – Z díla (z historických prací mučedníka Gorazda Pavlíka; + 1942). Kapitoly II. a III. Latinská orientace a husitské hnutí. http://www.orthodoxia.cz/dejiny/Gorazd_Z-dila_2-3.htm
____________________
Науковий керівник: Товтин Яна Іванівна, доцент, факультет історії та міжнародних відносин, Ужгородський національний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
