В Україні питання аліментів на утримання батьків регулюється законом. Це важливий аспект сімейних правовідносин, який забезпечує підтримку непрацездатним батькам у скрутному становищі. Моральним та юридичним обов’язком повнолітніх є зобов'язання щодо утримання своїх непрацездатних батьків, якщо ті потребують матеріальної допомоги, що поширюється на всіх дітей, проте її розмір може змінюватись залежно від обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України, підставою для виникнення обов’язку повнолітніх дочки чи сина утримувати батьків є «непрацездатність» і «потреба». Непрацездатними вважаються особи, які досягли пенсійного віку або мають інвалідність. Потреба визначається судом на основі доказів, наданих батьками. Це може бути відсутність доходів, недостатність пенсії чи інших соціальних виплат задля забезпечення мінімальних потреб. Станом на 2024 рік, згідно ст. 7 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2024 рік” прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становить 2361,00 грн. [1].
Аліменти на утримання батьків можуть виплачуватись у добровільному чи судовому порядку (примусово). Вважається, що повнолітні діти виконують свої обов’язки щодо утримання добровільно. Разом з цим батьки та діти можуть врегулювати свої відносини за домовленістю через письмовий нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів, що забезпечує виконання зобов'язань на взаємовигідних умовах та в позасудовому порядку (ч. 1 ст. 9 СК України).
Якщо діти відмовляються виконувати свої обов'язки добровільно, батьки можуть звернутися до суду з відповідним позовом, що має містити обґрунтування нужденності та докази непрацездатності. Суд розглядає справу та приймає рішення, керуючись принципами справедливості та розумності.
Розмір аліментів встановлюється судом з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Він може бути фіксованим або визначатись у відсотковому співвідношенні до доходу. Суд має право змінювати розмір залежно від конкретних обставин. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків (ст. 205 СК України). Аліменти підлягають індексації залежно від рівня інфляції, і це є важливим механізмом, який захищає інтереси батьків за умов економічної нестабільності.
Діти крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Якщо батьки є тяжко хворими, а дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або розстрочку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом [2].
Існують також обставини, за яких діти можуть бути повністю або частково звільнені від сплати аліментів, якщо суд встановить, що батьки ухилялися від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей або зловживали батьківством. При позбавлені батьківських прав і не поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина не виникає (ч. 2 ст. 202 СК України).
Аліменти на утримання батьків є важливим інструментом для соціального захисту покоління «поважного віку» в Україні. Законодавство забезпечує механізми захисту прав нужденних батьків, проте успішна реалізація цих прав часто залежить від привитих моральних цінностей і готовності дітей підтримувати батьків. Важливо пам'ятати, що сімейні відносини будуються не лише на юридичних зобов'язаннях, а й на взаємній повазі та любові.
Література:
1. Інтернет посилання: https://alimenti-na-utrimannya-batkiv-zobovyazannya.html
2. Інтернет посилання: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14?find=1&text.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
