Презумпція невинуватості є фундаментальним принципом кримінального права, згідно з яким кожна особа вважається невинною у вчиненні злочину, поки її винність не буде доведена в судовому порядку. Цей принцип є основою справедливого судочинства та гарантує захист прав людини в кримінальному процесі. Конституція України в змісті ст. 62 прямо закріплює принцип презумпції невинуватості, стверджуючи, що особа вважається невинуватою, поки її вину не буде доведено в установленому законом порядку [1] та поводження з особою під час досудового розслідування має бути як з невинуватою [2].
Проблемні питання презумпції невинуватості: - медіа та публічність: Одним із серйозних викликів є вплив медіа на громадську думку про винуватість чи невинуватість особи. Часто в публічному просторі розповсюджуються неперевірені факти, що може вплинути на справедливість процесу та права підозрюваного; - передчасне засудження: нерідко виникають випадки, коли до винесення судового вироку підозрюваний вже оголошується винним через публічні заяви або рішення органів слідства, що порушує принцип презумпції невинуватості; - зловживання запобіжними заходами всупереч принципу презумпції невинуватості.
Верховний Суд України в низці своїх рішень підкреслює важливість дотримання презумпції невинуватості на всіх етапах кримінального процесу. Він зазначає, що кожна особа повинна користуватися всіма правами на захист, і ці права не повинні бути обмежені до винесення обвинувального вироку. Верховний Суд наголосив, що будь-які дії слідства чи прокурора, які сприяють створенню враження, що особа винна до винесення судом вироку, порушують принцип презумпції невинуватості [3].
Водночас Європейський суд з прав людини наголосив, що презумпція невинуватості, закріплена в пункті 2 статті 6 Конвенції, є одним з елементів справедливого кримінального провадження, передбаченого пунктом 1. Стаття 6 § 2 Конвенції забороняє передчасне висловлення думки судом про винуватість особи, «обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення», до того, як це буде доведено відповідно до закону. Вона також стосується заяв, зроблених іншими державними посадовцями щодо триваючих (незавершених) кримінальних розслідувань, які спонукають громадськість вважати підозрюваного винним та впливають на оцінку фактів компетентним судовим органом [4].
Вдосконалення законодавства щодо презумпції невинуватості є важливим кроком для забезпечення прав людини та підвищення ефективності кримінального правосуддя. Важливо звернути увагу на: те, що: часто презумпція невинуватості порушується на етапі досудового розслідування або публічних заяв про кримінальне правопорушення; регулювання медіа-покриття справ, пов’язаних із кримінальними провадженнями; інформаційна прозорість та доступність судових процесів тощо. Водночас покращення доступу до судових процесів для громадськості та представників правозахисних організацій призведе до прозорості і дозволить уникнути спроб маніпулювати результатами справ.
Також досліджено поняття презумпції невинуватості. Ряд авторів зазначають, що існують розбіжності між правовою презумпцією та принципом. вони вказують, що правова презумпція являє собою логічне правило, а принцип є певною системою норм. Інші науковці не бачать різких відмінностей та використовують ці терміни як синонімічні. Оскільки загальноправові презумпції діють в усіх галузях права, вони перетворилися в принципові положення права. До загальноправових презумпцій відноситься презумпція добропорядності громадян, яка в свою чергу, знаходить своє відображення в кримінальному процесі, де має вигляд презумпції невинуватості. Остання виокремлюється серед правових презумпцій та має характер кримінально-процесуального принципу [5, с. 13].
Вдосконалення законодавства в сфері презумпції невинуватості є важливим для забезпечення справедливого кримінального правосуддя, при чому реалізація моральних засад вкрай важлива. Удосконалення процесуальних норм, посилення контролю за медіа та представниками правоохоронних органів, а також створення більш ефективних механізмів правового захисту підозрюваних дозволять забезпечити не лише належну охорону прав людини, але й підвищити рівень довіри до системи правосуддя в цілому.
Література:
1. Конституція України від 28.06.1996 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.
3. Постанова Верховного Суду щодо порушення засад презумпції невинуватості та можливості особи оскаржити вирок, який стосується її прав, свобод та інтересів. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/625209/.
4. Європейська конвенція з прав людини від 01.01.1990 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text.
5. Мельник О. В. Моральні засади доказування у досудових стадіях кримінального процесу України : дис. канд. юрид. наук :12.00.09. Київ, 2006. 286 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
