На сучасному етапі розвитку нашої держави одним з безумовних пріоритетів є дотримання і транспортування європейських цінностей. Тому в Україні в межах європейського напрямку її розвитку першочергового значення набуває питання забезпечення прав і свобод особистості. Конституція України визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю. Надзвичайна значущість даного питання в сучасних умовах суспільного та державного розвитку зумовлює актуальність дослідження змісту і особливостей такого окремого аспекту проблеми захисту прав та свобод людини і громадянина, як питання адміністративно-правового регулювання відносин між органами адміністріції та громадянами. Розгляд питання про адміністративно-правове регулювання відносин органів адміністрації з громадянами потребує вирішення, насамперед, такого важливого питання як: відношення поняття «адміністративна процедура» до поняття «адміністративний процес». Адміністративний процес та адміністративна процедура є самостійними інструментами захисту прав громадян у відносинах з органами публічної адміністрації: 1 – судового; 2 – посудового. Адже діяльність органів адміністрації з розгляду та вирішення індивідуальних адміністративних справ має переважно безспірний характер, і тому процедурний, а не процесуальний характер. Захист прав людини є головним обов'язком держави. Тож етою адміністративного права є створення правових умов для забезпечення адміністрацією прав, свобод й інтересів людини і громадянина у сфері публічного адміністрування. Адміністративне право простежується у всіх відносинах суспільства. Тому роль адміністративного права полягає в захисті людини та її гарантій і визначає зміст і спрямованість діяльності держави [3, с. 76; 4, с. 57; 5, с. 26]. Предметом адміністративного права є відносини між владою і особами. Тож, якщо особу не влаштовує рішення або вона вважає, що її права і свободи порушено – вона може звернутися до Європейського суду з прав людини. Процедура розгляду скарг Європейським Судом з прав людини є безкоштовною і не вимагає суттєвих витрат з боку заявника, а судовий процес не передбачає обов'язкової участі адвоката. Рішення Європейського суду з прав людини є формалізованим джерелом адміністративного права. Отже, рішення Європейського суду належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу. Подібно до практики застосування рішень Європейського суду з прав людини, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.
Отже принцип субсидіарності передбачає те, що Європейський суд з прав людини має виступати як додатковий механізм захисту прав людини і має працювати синхронно із національними судами. Правові позиції Європейського суду з прав людини займають важливе місце серед джерел, якими користуються національні суди та органи державної влади. Вони є результатом тлумачення норм Конвенції, а також відношенням Європейського суду з прав людини до правової проблеми. Рішення Європейського суду з прав людини і (§4.4.4. Рішення Європейського суду з прав людини) [13]. мають бути орієнтиром для удосконалення законодавчого поля, бо Європейський суд є юридичним органом, який має розглядати всі питання у сфері захисту прав людини, – як питання, щодо трактування Конвенції, так і індивідуальні спори, які стосуються порушень прав людини. Серед досліджень тематики практики Європейського суду з прав людини слід назвати дослідження В. Завгороднього, де автор приділяє увагу різним аспектам впливу практики Суду Ради Європи на теоретичну та практичну юридичну діяльність в Україні» [1, с. 2].
В цілому можна відзначити, що сьогодні основні вимоги норм міжнародного права знайшли досить повне відбиття в національному законодавстві України, яке здебільшого відповідає параметрам, запропонованим міжнародними стандартами. Але проблеми функціонування та розвитку системи адміністративно-правового забезпечення прав громадян в Україні, вбачаються в реалізації норм які є досить обмеженими через економічні та соціальні можливостями країни, а також низьким рівнем правової культури.
Таким чином, Конвенція про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини відіграє важливу роль у національному законодавстві у контексті забезпечення прав людини (М. І. Горлач, В. Г. Кремень [1]), імплементації верховенства права, що відображається на усіх галузях національного права, у тому числі й адміністративного.
Список використаних джерел:
1. Горлач М. І., Кремень В. Г. Політологія: наука про політику. Київ: Центр учбової літератури, 2009. 840 с.
2. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23 лютого 2006 року. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text.
3. Завгородній В. А. Вплив практики Європейського суду з прав людини на юридичну діяльність в Україні: теоретичний, методологічний і прикладний аспекти: монограф. Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2020. 536 с.
____________________
Науковий керівник: Ткаченко Віта Віталіївна, кандидат юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право», доцент кафедри адміністративного і інформаційного права, Сумський національний аграрний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
