Зазначимо що з часу ратифікації Україною Європейської Конвенції прав людини та основоположних прав свобод та відповідно людини, Україна прагне до покращення своєї правової системи у відповідність до європейських стандартів прав людини, що потребує ґрунтовного вивчення практики ЄСПЛ та внесення змін до законодавства, практики національних судів.
Вивчення цих питань для сфери кримінального права є досить важливими, адже саме кримінальне право містить нормативні які найбільш суттєво обмежують права людини. Виходячи з цього, метою нашої розвідки є характеристика векторів впливу практики ЄСПЛ на науку кримінального права в Україні. Одним із основних теоретичних проблем в цьому напрямку є визнання практики ЄСПЛ джерелом кримінального права, що більшою мірою залежить від того, яку концепції підтримує вчений моно- чи багатоджерельності кримінального права України, та її юридичної природи.
Варто визначити, що враховуючи положення ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та принципи діяльності сучасної конституційної держави, практика ЄСПЛ, безперечно має визнаватись джерелом кримінального права. Іншим питанням цієї проблеми, є визначення юридичної природи практики Суду.
Так, серед науковців досі не згасають дискусії щодо сутності практики ЄСПЛ як джерела права. як правильно визначають деякі вчені, ухвалення 23 лютого 2006 року Українським парламентом на законодавчому рівні було визначено роль практики Суду Ради Європи ще більше актуалізувала проблему визначення правової природи цього феномену та загострила наукову дискусію з приводу його джерельності. Ця проблема, на наш погляд, більшою мірою залежить від того, що серед вчених немає єдності у визначенні правової природи рішень ЄСПЛ. В юридичній науці наразі є різні погляди з цього приводу, що зумовлено саме статусом цього органу. До того ж ні Конвенція та Протоколи до неї, ні Регламент роботи Суду не зазначають, чим за своєю природою є рішення ЄСПЛ.
Тут слід погодитись із думками науковців які вважають, що Суд не створює нових норм права, він лише тлумачить положення Конвенції розкриваючи їх дійсний зміст. Тому правову природу практики ЄСПЛ слід розглядати з точки розуміння прецеденту (усталеної судової практики) в країнах романо-германської правової сім’ї, в яких практика найвищих судових органів є так би мовити, еталоном, для тлумачення норм нормативно-правових актів, і при цьому слідувати такій практиці не є обов’язком судів. Це є характерним і для діяльності ЄСПЛ, і робиться для підтримки сталості судової практики, знижує ризики у тлумаченні та застосуванні норм права, забезпечує єдність судової практики напрацьованої Судом, знімає невизначеність і створює послідовність у застосуванні норм права.
Наприклад, О. Кочура під практикою ЄСПЛ як джерела права розуміє частину правового досвіду і результатів діяльності ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини, що виражається в їх офіційних актах (рішеннях (постановах), ухвалах), які набрали чинність та містять важливі й актуальні правові позиції обов’язкового чи переконливого характеру щодо прав і свобод людини та громадянина [2, с. 15]. В. Завгородній визначає рішення ЄСПЛ як елемент судової практики, що є унікальним джерелом права прецедентного характеру, ядром котрого є правова позиція і при прийнятті якого вирішується конкретна справа та здійснюється офіційне тлумачення норм Конвенції 1950 р. [1, с. 8].
Таким чином, за своєю юридичною природою рішення ЄСПЛ є особливим прецедентом, і в своїх рішеннях він формує норму тлумачення, в якій міститься певна позиція Суду щодо розуміння конвенційних норм. Тому ми підтримуємо позицію, що рішення ЄСПЛ, як прецедент, потрібно розглядати з погляду континентальної правової сім’ї. Ще одним досить важливим напрямком впливу практики ЄСПЛ на наукові дослідження в сфері кримінального права є тлумачення принципів кримінального права. В юридичній науці вивченню принципів права, їх значенню для правотворчості та правозастосування завжди приділялась значна увага.
Слід визначити, що міжнародні договори у сфері прав людини загалом і Європейська конвенція прав людини та основоположних свобод зокрема, досить чітко описують відповідні принципи і їх зміст розкривається практикою міжнародних судових органів. Такі ж принципи за своєю юридичною природою закріплені і в Конституції України яка закріплює ті ж гарантії прав людини, що і ЄКПЛ і ці принципи відображенні в чинному кримінальному кодексі в кожному його положенні. Вони покликані забезпечувати доцільне, розумне і раціональне здійснення кримінально-правових завдань [4, с. 268-269].
В нашій роботі ми спробуємо відстежити вплив практики ЄСПЛ на прикладі принципу ne bis in idem та застосуванні його застосування Верховним Судом.
Визначимо, що в постанові ОП ККС у складі ВС у справі № 612/712/16-к від 02 грудня 2019 року, суд касаційної інстанції зробив дуже важливий висновок для розуміння цього принципу, як з точки зору доктрини так і з точки зору розуміння практики ЄСПЛ в Україні. У цьому рішення було надано загальні критерії визначення подвійного провадження, на основі загальних норм тлумачення, що були вироблені ЄСПЛ в його рішеннях. Позиція Верховного Суду, сформовані в цій постанові стали вектором для розвитку майбутньої судової практики та для наукових досліджень впливу практики ЄПЛЛ застосування цього принципу в Україні [3].
Отже, вплив практики ЄСПЛ на науку кримінального права має глибокий теоретичний зміст. Адже теоретичне переосмислення та тлумачення системи джерел та принципів кримінального права неминуче має призвести до вироблення нової парадигми кримінального права, що буде відображена в оновлені моделі КК, проєкт якого уже розробляється та представлений на порталах владних установ так і на застосування закону про кримінальну відповідальність. Однак, розвиток зазначених положень потребує аналізу та виваженого підходу. Водночас необхідно дотримуватись балансу між інтересами людини, безпекою суспільства та держави, балансу між свободою та безпекою. Саме для цього необхідно ґрунтовне теоретичне обґрунтування імплементації тих чи інших правових позицій ЄСПЛ.
Список використаних джерел:
1. Завгородній В. Правові акти Європейського суду з прав людини: види, юридичні наслідки та значення Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Серія: Право Вип. 40. С. 7-10.
2. Кочура О. Європейський суд з прав людини в конституційно-правовому механізмі захисту прав і свобод громадян України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Харків. 2015. 20 с.
3. Постанова Верховного Суду в справі N 612/712/16-к від 02 грудня 2019 року URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/86275888
4. Сорока О. О. Деякі питання застосування практики ЄСПЛ (кримінально-правовий аспект) Право і суспільство. 2014. № 1.2. С. 267-272.
|