Розглянувши природу юридичної відповідальності у цивільному праві, підстави для її настання, необхідно зазначити також обставини, за яких особа звільняється від несприятливих для неї наслідків майнового характеру. Принцип «відповідальність тільки за наявності вини», що закріплений у цивільному законодавстві, означає наступне: цивільно-правова відповідальність не є абсолютною, тобто може бути скасована за наявності відповідних умов.
Ці обставини є історично обумовленими. Римське право, яке є основою сучасного цивільного, застосовувало поняття «випадку» («casus») у двох варіантах. Перший був більш поширений та мав назву «простий випадок». Його широкий спектр застосування був зумовлений тим, що «простим випадком» називали будь-які випадки за умови відсутності вини боржника. Римські юристи наводили наступні приклади випадків: шкода, що була завдана твариною, або людиною позбавленою розуму, звичайні стихійні явища (мороз, вітер, спека). Таким чином, «випадок» у широкому розумінні був певними життєвими обставинами, які можливо було передбачити, але у разі настання «казусу» ні боржника, ні кредитора звинуватити було неможливо [1].
Другий варіант мав назву «casus major» також відомий як «vis major» – непереборна сила. Основна відмінність від першого варіанту «випадку» – абсолютна неможливість передбачити певні життєві обставини. До таких відносились наступні: стихійні лиха, напади розбійників, піратство, епідемії хвороб та інше. Такий поділ було збережено і в цивільному законодавстві. ЦК України ст. 617 передбачає звільнення від відповідальності за умов настання випадку або обставин непереборної сили [2].
Визначення «обставин непереборної сили» зустрічається в ЦК України як умова звільнення від відповідальності, але чітка фіксація та вичерпний перелік цих обставин у законодавстві відсутня. Так як і з визначенням «цивільно-правової відповідальності» не зазначено на законодавчому рівні саме чіткий перелік обставин, що вважатимуться за непереборну силу. Вирішення кожної справи в судовому порядку має йти індивідуально та з урахуванням конкретних обставин справи. Таким чином такий формат розгляду має надати можливість відповідачеві довести відсутність своєї вини, а саме що зобов’язання не було виконано внаслідок обставин непереборної сили.
Що стосується казусу як умови звільнення від відповідальності у цивільному праві, то варто зазначити наступне: казусом не можна вважати нестачу коштів боржника, відсутність на ринку відповідних товарів для виконання покладеного на нього зобов’язання та недодержання своїх обов’язків. Під казусом розуміється безвинне діяння, тобто коли відсутній як умисел, так і необережність заподіювача шкоди [3].
Оскільки випадковий збіг обставин не призводить до відповідальності за ненавмисне заподіяння шкоди, то відсутні об’єктивні причини для засудження правопорушника. Тому мова йде не про відповідальність, а про спеціальні правові форми розподілу збитків.
Отже, варто підсумувати, що цивільне законодавство досить лояльне до громадян. Воно не виключає обставини, за яких об’єктивно неможливе виконання зобов’язань в належному вигляді та надає можливість уникнути відповідальності. Особливої актуальності це набуло в умовах воєнного стану в країні. Внаслідок російської збройної агресії виконання боржниками зобов’язань, наприклад, на тимчасово окупованих територіях об’єктивно неможливе. На мою думку, наявність такого механізму звільнення від цивільно-правової відповідальності має величезне значення для правової системи країни.
Література:
1. Гриняк А. Б. Договірна відповідальність як різновид цивільно-правової відповідальності сторін у підрядних зобов’язаннях. Питання розвитку договірних правовідносин. С. 93-97.
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. Відомості Верховної Ради України. 2003.
3. Нємцева А. О. Підстави звільнення від безвинної відповідальності в цивільному праві. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2014. № 1. С. 78-85.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
