ФОРМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
08.02.2009 17:10
Автор: Боровська Н. В., Стоцька Н. Я., юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету
[Теория и история государства и права. История политических и правовых учений. Философия права]
Перше десятиліття ХХІ століття ООН назвала десятиліттям інтересів дитини у світовому масштабі. Незважаючи на невпинне зменшення чисельності населення, в україні зростає кількість покинутих, безпритульних, дітей позбавлених батьківського піклування. На жаль, українські громадяни рік у рік усиновлюють дітей дедалі менше, а громадяни інших держав навпаки дедалі більше. Окрім того зростає злочинність та насилля серед неповнолітніх та щодо неповнолітніх. За кілька останніх років викрито низку злочинних груп, що займалися виготовленням дитячої порнографії. Найлегшою здобиччю для злочинців є безпритульні та бездоглядні діти, тому права цих дітей потребують постійного захисту, як на державному, так і на міжнародному рівні.
Проблемам захисту прав дітей присвячено низку праць вітчизняних науковців, зокрема: Коталейчук С., Л. В. Кузьменко, Н. О. Рєпи, В. Г. Слюсаренко, Л. М. Смагіної, В. В. Чечет, В. С. Яковенко.
Метою наукової статті є розробити і запропонувати пропозиції, щодо запровадження більш ефективних механізмів захисту прав дітей, а особливо тих, які позбавленні батьківської любові і піклування.
Існуюча в Україні система органів та посадових осіб із забезпечення реалізації прав дитини в усіх сферах ще не має чіткої структури та ієрархічності. Значне місце у цьому процесі належить інституту омбудсмена ( у деяких країнах - уповноважений з прав людини , народний захисник тощо). Щоб краще уявити, яким має бути механізм захисту прав дитини, на нашу думку, слід звернутися до аналізу зарубіжного законодавства щодо інституту уповноважених комісарів з прав дитини. Зокрема, цей інститут існує в Швеції, Норвегії, Новій Зеландії, Німеччині, Ізраїлі тощо. Однак, не зважаючи на те, що Конвенцію ООН про права дитини ратифікувала більшість країн, поки ще не багато з них створили інститут спеціальних уповноважених з прав дитини. Україна не є винятком. Тому нашою пропозицією є негайне запровадження інституту комісара з прав дитини на державному рівні як дієвої форми захисту прав дітей позбавлених батьківського піклування.
Питання захисту дітей ще недостатньо знайшли відображення у реформуванні вітчизняного судочинства. Позитивна практика створення спеціалізованих дитячих судів у США, Франції, Ізраїлі та інших країнах свідчить про більш досконалий та диференційований підхід до розгляду злочинів, скоєних неповнолітніми, до вирішення справ, що стосується захисту дітей від усіх форм насилля. Тому на наш погляд, національна правова система потребує корегованої рецепції системи ювенальної юстиції, тобто виокремлення справ щодо неповнолітніх із загальної системи судочинства в спеціальну ланку.
Більшість країн, які підписали Конвенцію ООН про права дитини, виконують національні плани дій. Україна мала б також розпочати роботу за національним планом, але він не затверджений законодавчими органами влади. Хоча Загальнодержавна програма “ Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006 – 2016 роки ” схвалено розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 22 квітня 2006 року, та даний нормативно - правовий акт не маю вищої юридичної сили.
На сьогодні найпоширенішою формою захисту прав дітей, позбавлених батьківського піклування є сімейні форми виховання - усиновлення та дитячий будинок сімейного типу, де дитина, позбавлена батьківської турботи та любові, має можливість все це отримати. В Україні розвинута ціла система будинків сімейного типу, зокрема в Харківській, Рівненській, Чернівецькій, Львівській, Київській, Тернопільській областях. За підсумками 2008 року, підведеними в Державному департаменті з усиновлення та захисту прав дітей, додатково 2 303 дітей, які залишилися без батьківського піклування, реалізували право на виховання в сім’ї, яке передбачено Конституцією України.
Досліджуючи зарубіжний досвід із захисту прав дитини, викликає захват запровадження дитячих каналів, сайтів в інтернеті, інформаційних дитячих ліній, звідки діти мають можливість отримати інформацію про їхні права. На жаль в Україні дана практика відсутня. Також в нашій державі не здійснюється облік безпритульних і бездоглядних дітей, відсутність інформаційної бази, ще раз підтверджує, що українські діти не мають реального захисту своїх прав.
Звичайно Україна уже спроектувала основні напрямки державної політики стосовно дітей і заходи щодо її реалізації, активно працює у цій сфері, але цього ще недостатньо, тому наші пропозиції зводяться до наступного:
- Запровадження інституту омбудсмена із захисту прав дитини;
- Створення спеціалізованих дитячих судів (ювенальна юстиція);
- Затвердження парламентом “ Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006 – 2016 роки”;
- Створення сприятливих умов для усиновлення, а також вжиття заходів щодо збільшення будинків сімейного типу;
- Запровадження дитячих соціальних ліній;
- Введення обліку безпритульних і бездоглядних дітей;
Література:
1. Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада1989 р.
2. Про затвердження загальнодержавної прогами “ Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006 – 2016 роки ”. Розпорядження Кабінету Міністрів України 22 квітня 2006 р.
3. Король К. Кожній дитині – сім’ю // Віче. – 2008. - №9-10. – С. 56-57.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
