Актуальність правового забезпечення сурогатного материнства обумовлена відсутністю достатнього нормативного регулювання здійснення процедури сурогатного материнства в Україні, та необхідністю вирішити проблеми, що виникають на практиці при реалізації програми сурогатного материнства. В соціальному житті сурогатне материнство є ще більш актуальним явищем, що потребує уваги, розвитку та правового підґрунтя, оскільки програма сурогатного материнства надає можливість подружжю, яке не має власних дітей через проблеми із здоров’ям, відчути радість материнства та батьківства шляхом застосування репродуктивних технологій. Проте розвиток науки та техніки в цій галузі випереджає морально-правову адаптацію суспільства до нових досягнень. В Україні норми права в цій галузі недосконалі та поступово слідують за розвитком суспільства. Правове забезпечення сурогатного материнства, а також інших програм, заснованих на репродуктивних технологіях сьогодення, – одне з найскладніших питань у сучасній юридичній практиці.
Правове забезпечення сурогатного материнства є одним із законодавчо неврегульованих й найскладніших інститутів у галузі сімейного права України. Інститут правового забезпечення сурогатного материнства не має нормативного підґрунтя в формі кодифікованого збірника, єдиного законодавчого або іншого нормативно-правового акта. Більше того, в чинному законодавстві України відсутнє формулювання «правове регулювання сурогатного материнства» чи «сурогатне материнство», внаслідок чого деякими з юристів, науковців, законодавців може заперечуватися точка зору щодо відокремлення правового забезпечення сурогатного материнства як окремого інституту права у галузі сімейного права України.
З огляду на наведене юридичне дослідження питань сурогатного материнства обумовлене передусім необхідністю забезпечити правовий захист учасників програми сурогатного материнства.
Передусім слід зазначити, що сурогатне материнство цілком законне на території України. Так, правове регулювання відносин сурогатного материнства здійснюється положеннями Сімейного кодексу України, Наказу Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. № 52/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940 «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» та Наказу Міністерства охорони здоров’я України № 24 від 4 лютого 1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 березня 1997 р. за № 58/1862, «Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення».
Щодо визначення законних батька та матері дитини, народженої сурогатною матір’ю в результаті застосування ексракорпорального запліднення, то слід керуватися положеннями Сімейного кодексу України. Відповідно до положень ч. 2 ст. 123 Сімейного кодексу України «у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя». При цьому згідно ч. 2 ст. 139 Сімейного кодексу України оспорювання материнства не допускається у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологий.
Наведені положення чинного законодавства України спрямовані на забезпечення захисту прав дитини та прав подружжя, що є біологічними батьками дитини. Так, дитині, що зачата в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій гарантовано право на родину, наявність матері та батька, що є його біологічними батьками. Такі батьки й дитина мають права, обов’язки та гарантії відповідно до Сімейного кодексу України. Таким чином, біологічні батьки дитини, що була виношена та народжена сурогатною матір’ю із застосуванням ексракорпорального запліднення, є законними батьками такої дитини.
Положеннями Розділу III Сімейного кодексу України встановлено права та обов’язки матері, батька і дитини. Так, ст. 139 Сімейного кодексу України передбачена можливість оспорювання материнства жінкою, яка записана матір’ю дитини, або жінкою, яка вважає себе матір’ю дитини, але не записана нею. Проте не допускається оспорювання материнства біологічної матері сурогатною матір’ю. Вважається, що зазначене положення регламентовано законодавчо, виходячи з моральних позицій. Так, передбачена можливість виникнення у жінки, що виношувала дитину (сурогатної матері) материнських почуттів до дитини, що є для неї біологічно чужою. У такому разі, права біологічної матері захищені законом; та перш за все, захищено права та інтереси дитини, враховуючи її генетичну та біологічну спорідненість з матір’ю.
Щодо правил оформлення документів при народженні дитини сурогатною матір’ю в результаті застосування ексракорпорального запліднення, то слід керуватися положеннями Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні. Так, згідно з п. 2.2. Правил у разі народження дитини жінкою, якій було імплантовано зародок, зачатий подружжям, реєстрація народження провадиться за заявою подружжя, яке дало згоду на імплантацію. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається засвідчена нотаріусом її письмова згода на запис подружжя батьками дитини. При цьому, в графі «Для відміток» робиться відповідний запис: матір’ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження форми № 103/о-95 є громадянка (прізвище, ім’я, по батькові).
Саме такий порядок оформлення народження дитини має застосовуватися при народженні дитини через програму сурогатного материнства. Проте, на практиці, зазвичай, виникає багато питань з приводу того, кого слід записувати матір’ю дитини у свідоцтві про народження. У зв’язку з чим вбачається необхідним удосконалювати законодавство, що регламентує порядок реєстрації народження дітей (у випадках сурогатного материнства).
Отже, законодавством України регламентовано деякі аспекти сурогатного материнства, а саме: визначено батьківство та материнство дитини, народженої сурогатною матір’ю, встановлено правила оформлення документів при народженні дитини сурогатною матір’ю, врегульовано медичну процедуру застосування програми сурогатного материнства.
На сьогоднішній день в Україні ще не відбулася в повному обсязі правова адаптація суспільства до розвитку медицини в галузі репродуктивних технологій, у результаті чого в законодавчому регулюванні сурогатного материнства виявлено такі недоліки:
• відсутність спеціального нормативно-правового акта, що детально регламентує всі аспекти відносин сурогатного материнства;
• неврегульованість суттєвих умов договору, що укладається між сурогатною матір’ю та біологічними батьками (подружжям).
Відсутність належного правового регулювання відносин сурогатної матері та подружжя може привести до порушень прав як біологічних батьків, так і сурогатної матері. Так, через законодавчі прогалини в правовому регулюванні сурогатного материнства на практиці можуть виникнути небажані життєві ситуації, пов’язані з відмовою сурогатної матері віддавати дитину біологічним батькам, шантажем переривання вагітності, вимогами додаткових грошей, погрозами розголошення інформації про народження дитини, про те, хто її виношував, або ж відмовою біологічних батьків виплатити сурогатній матері обіцяну грошову компенсацію, незабезпечення сурогатної матері належними умовами під час вагітності та пологів.
З метою запобігти зазначених наслідків, вважається необхідним захистити майнові та немайнові права й законні інтереси осіб, які беруть участь у програмі сурогатного материнства, за допомогою застосування індивідуальних юридичних засобів та механізмів. Такими юридичними засобами та механізмами мають бути:
• підготовка договору між сурогатною матір’ю та біологічними батьками про виношування дитини;
• оформлення письмової згоди біологічних батьків на виношування сурогатною матір’ю ембріона, отриманого в результаті екстракорпорального запліднення;
• оформлення письмової згоди сурогатної матері на виношування ембріона біологічних батьків, а також згоди чоловіка сурогатної матері (за наявності);
• підготовка заяви сурогатної матері про відсутність претензій до біологічних батьків після закінчення програми сурогатного материнства;
• оформлення згоди сурогатної матері на запис біологічних батьків як батьків дитини в органах реєстрації актів громадянського стану;
• інші юридичні засоби та механізми.
Особливої уваги заслуговує договір між сурогатною матір’ю та біологічними батьками про виношування дитини, який має виступати основним засобом правового регулювання відносин учасників програми сурогатного материнства. Такий договір є головним документом, що визначає відносини біологічних батьків із сурогатною матір’ю, та має складатися відповідно до положень чинного законодавства України, враховуючи індивідуальні вимоги, побажання та можливості подружжя та сурогатної матері.
Література:
1. «Медичне право України» за редакцією д.ю.н., проф. С.Г. Стеценка
2. Драгонец Я., Холлендер П. Современная медицина и право
e-mail: antoninochka07@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
