Автор: Хомцій Ярина Романівна, аспірант Львівського національного університету імені Івана Франка
[Трудове право та право соціального забезпечення]
Правове регулювання трудових відносин, складовою яких є відносини робочого часу, повсякчас перебуває під впливом політичних, економічних і соціальних факторів. У нинішніх умовах відчутний вплив на нього справляють глобалізація як новий суспільний лад та фінансово-економічна криза.
Однією з підстав правового регулювання трудових відносин вважалося право людини вільно розпоряджатися собою та своїми здібностями до праці [1, 3]. В інших наукових дослідженнях та на практиці ця позиція набула нового соціального змісту – людина повинна також мати змогу поєднувати трудові обов’язки з сімейними зобов’язаннями та іншими особистісними чинниками [2, 113 – 114]. З врахуванням цього Міжнародна організація праці у рамках Програми умов праці та зайнятості (TRAVAIL) вивела 5 принципів гідного робочого часу: 1) безпека і гігієна робочого часу; 2) “дружність” до сім’ї; 3) сприяння гендерній рівності; 4) підвищення продуктивності праці; 5) надання можливості працівникам обирати та змінювати тривалість свого робочого часу [5, 1]. Названі принципи з одного боку частково віддзеркалюють існуючі тенденції правового регулювання робочого часу, з іншого боку – є орієнтиром для їх подальшого удосконалення.
Одною з головних тенденцій правового регулювання робочого часу є перехід від традиційного “стандартного робочого тижня” до більш різноманітних варіантів графіків будь-якої тривалості робочого часу [3, 29]. На названій гнучкості робочого часу ґрунтується центральна концепція політики зайнятості Європейського Союзу останніх років “флексікьюріті”* (від англ. flexicurity = flexibility (гнучкість) + security (захист)), яка набула універсального характеру. Однак, поки вона оцінюється фахівцями як незбалансована і зовсім нова, оскільки замість створення взаємовигідної ситуації для сторін трудового договору, ставить гнучкість над захистом, а інтереси роботодавців – над інтересами працівників [4, 16].
Наступна тенденція – зменшення нормальної тривалості робочого часу без зменшення оплати праці, яка відповідає принципу безпеки і гігієни робочого часу. Поряд з чинним міжнародним стандартом 40-годинного робочого тижня, в певних країнах закріплені або перебувають на стадії розгляду більш пільгові стандарти (як-то у Франції встановлено 35 годинний робочий тиждень, в Україні в Генеральній угоді на 2008 – 2009 роки закріплено зобов’язання розглянути можливість запровадження нормальної тривалості робочого часу 39 годин на тиждень). Вважаємо, що рух до зменшення кількості робочих годин тимчасово призупиниться в умовах світової кризи, яка супроводжується падінням обсягів виробництва та зростанням безробіття, в силу спротиву роботодавців та урядів з міркувань економічного характеру.
Ще одна тенденція – покращення нетипових робочих місць на умовах неповного робочого часу (подолання нерівностей в оплаті праці, соціальному захисті, можливостях кар’єрного зростання) є особливо актуальною в країнах з жорстким законодавством щодо захисту зайнятості часів планової економіки, де неповний робочий час не виконує свою пряму функцію реалізації права на працю, а розглядається як один зі способів вирішення проблеми надлишкової робочої сили. Наведене сприятиме гендерній рівності у зв’язку з гендерною диференціацією роботи на таких робочих місцях [3, 76-77].
В цілому розглянуті тенденції правового регулювання робочого часу є позитивними. Однак, на нашу думку, міжнародним тристороннім партнерам варто прагнути до досягнення балансу між інтересами працівників та роботодавців, більшу увагу приділяти соціальному статусу працівника, шукати можливості закріплювати в міжнародних та національних нормативно-правових актах практичні та теоретичні здобутки у цій сфері.
З огляду на стан правового регулювання робочого часу у світі, вважаємо, що чинне українське законодавство про робочий час повинне подолати такі недоліки, як недостатня гнучкість робочого часу [6, 32], тісний зв’язок працівника з роботодавцем, невисокі можливості поєднання основної роботи з роботою за сумісництвом на якісних робочих місцях.
_____________________________
* Флексікьюріті – форма організації ринку праці, яка поєднує гнучкість робочої сили, здатної адаптуватись до нових ринкових умов та технологій, з захистом, який гарантує працівникам забезпечення життєвих та трудових стандартів. Вона містить в собі гнучкість робочого часу, можливість людей узгоджувати зайнятість із сімейними та іншими зобов’язаннями.
Література:
1. Венедиктова В. М. Правове регулювання відхилень від нормальної тривалості робочого часу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 “Трудове право; право соціального забезпечення” / Валентина Михайлівна Венедиктова. – К., 1999. – 17 с.
2. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для вузов. / Игорь Яковлевич Киселев. – М.: Издательская група НОРМА – ИНФРА, 1998. – 263 с.
3. Обеспечение достойного труда в Европе и Центральной Азии: Доклад генерального директора, Восьмое Европейское региональное совещание. – Том 1 Часть 1. / Международная организация труда. – Женева: Международное бюро труда, 2009. – 46 с.
4. Not balanced and hardly new: the European Commission’s quest for flexicurity / Maarten Keune and Maria Jepsen. – European Trade Union Institute for Research, Education and Health and Safety (ETUI-REHS). – WP 2007.01. – 24 p. – URL: http://library.fes.de/pdf-files/gurn/00281.pdf
5. Deirdre McCann. Working time laws: A global perspective. Findings from the ILO’s Conditions of Work and Employment Database. / Deirdre McCann. – ILO, Geneva, 2005. – 85 p.
6. Decent Work Country Report – Ukraine: March, 2008 / Ella Libanova, International Labour Office. Regional Office for Europe and Central Asia, 2008. – 51р. – URL:
http://www.ilo.org/public/english/region/eurpro/geneva/download/events/lisbon2009/dwreports/dw_ukraine.pdf
e-mail: yyarena@gmail.com
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
