Проблема міждержавного усиновлення дітей в сучасному світі є однією із найгостріших міжнародно-правових проблем, яка дедалі більш набуває глобального характеру. Актуальною вона є і для України, тому й посідає в ній одне з пріоритетних місць серед питань, що стають предметом міждержавного співробітництва. Тому, що поодинокі факти сексуального насильства українських дітей в іноземних сім’ях знайшли широкого розголосу в Україні та закордоном, та не можуть залишити громадськість байдужою до долі дітей. Варто зауважити, що проблема безконтрольності перебування дітей в іноземних сім’ях визиває чисельні занепокоєння. Крім того, особливо чимало колізійних ситуацій, з одного боку, і прогалин, з іншого, виникає в питаннях процесуального характеру, зокрема, таких, що пов'язані з встановленням підстав та визначенням правових наслідків міждержавного усиновлення дітей.
Важливе місце в регулюванні співробітництва держав у вирішенні проблеми міждержавного усиновлення дітей посідають програмні міжнародно-правові акти та рекомендації та настанови міжнародних правозахисних організацій щодо розробки дієвого механізму контролю за умовами перебування усиновлених іноземцями українських дітей.
Ситуація, що існує у сфері міждержавного усиновлення дітей вимагає чіткого і розумного правового регулювання і контролю. Це стосується й українського законодавства, де необхідно привести закони у відповідність з існуючими міжнародними договорами, а саме національним інтересам України відповідає приєднання до Гаазької Конвенції про захист та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення" від 29 травня 1993 року та її ратифікацію з попереднім узгодженням деяких статей національного законодавства України, зміст яких суперечить Гаазькій Конвенції (питання юридичних умов посередницької та комерційної діяльності).
З метою вдосконалення національного законодавства пропонується:
а) ввести мораторій на міждержавне усиновлення, громадянами тих держав, з якими не укладені двосторонні міждержавні договори про співробітництво з питань усиновлення. Мораторій не може розповсюджуватися на випадки усиновлення іноземцями, що є родичами дитини; іноземцем, що перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі з батьком чи матір'ю дитини;
б) ввести ліцензування діяльності у сфері усиновлення дітей як національних, так і міжнародних організацій на території України;
в) укладення цивільно-правових угод із фізичними особами для здійснення послуг щодо організації, прийому та розміщення кандидатів в усиновителі для проживання, усному (письмовому) перекладі, а також іншої допомоги в оформленні усиновлення;
г) ведення Державним департаментом з усиновлення та захисту прав дитини реєстру іноземних органів та організацій з міждержавного усиновлення дітей;
д) створення спеціальної Моніторингової служби, яка б здійснювала діяльність з попередження правопорушень і злочинів, пов’язаних з торгівлею дітьми, пов’язані з їх незаконною передачею із пологових будинків та із дитячих закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, правопорушеннями, пов’язаними із усиновленням тощо;
є) передача Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини під нагляд Міністерства юстиції України;
ж) укладання двосторонніх міждержавних договорів про співробітництво з питань усиновлення, з країнами, громадяни яких всиновлюють дітей з України.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
