Автор: Казачук Іван Володимирович, студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, юрист ТОВ «Анмакс»
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
Трапляються випадки, коли потрібно знайти норму права, що регулює конкретні суспільні відносини, а виявляється, що такої норми немає. Подібна ситуація в теорії права отримала назву «прогалини в праві», тобто відсутність юридичного врегулювання конкретних суспільних відносин у тому випадку, коли таке врегулювання необхідно. При цьому спір, що виник у сфері суспільних відносин, не врегульованих нормами права, однаково необхідно вирішувати, включаючи й судовий розгляд. Відсутність норм права, що регулюють конкретні відносини, не може бути підставою для відмови судом розглянути справу. Так, зокрема, ч. 6 ст. 4 ГПК говорить: «Забороняється відмова в розгляді справи за мотивами неповноти, неясності, суперечливості або відсутності законодавства, що регулює спірні відносини».
Наявність прогалин у праві небажана, вона свідчить про відповідні недоліки правової системи. Проте вони об’єктивно можливі, а в деяких випадках – вони є неминучі. Прогалини у праві виникають із-за тощо, законодавець фізично не може охопити формулюванням нормативного акта всіх життєвих ситуацій, які вимагають правового регулювання. Наслідки недоліків юридичної техніки та постійний розвиток суспільних відносин теж вносить не малу лепту у виникнення прогалин у праві.
Як вихід із такої ситуації є два варіанти: перший полягає в прийнятті компетентним органом правового акта, що регулював би дане питання. Однак цей процес є тривалим і складним. Тому для оперативного рішення застосовується другий варіант, що полягає в аналогії закону і аналогії права. Аналогія закону – це застосування для регулювання даних відносин закону, що регулює аналогічні відносини. Аналогія права – це вирішення конкретних питань, з використанням при цьому загальних ідей і принципів права, коли відсутні акти, що регулюють як конкретні відносини, так і аналогічні їм.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 29 грудня 1971 р., № 11 зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 24 квітня 1981 р., № 4 та від 25 грудня 1992 р., № 13 вказується, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню щодо даних правовідносин, а за їх відсутності — на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Це означає, що суд може застосовувати аналогію закону і права. Усунення прогалин в праві шляхом аналогії є казуальним і не є правовим прецедентом.
У діючому Цивільному кодексі України, на відміну від старого від 18.07.1963 у ст. 8 передбачено: «Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права)». Тому при нормативному обґрунтуванні своїх вимог або заперечень у суді можна посилатися на цю норму Цивільного кодексу. Принципи аналогії закону і аналогії права знайшли своє відображення й у законопроекті «Про закони й законодавчу діяльність» № реєстрації 2763 від 18.12.2006. Стаття 40 цього законопроекту встановлює, що «прогалини, виявлені в змісті закону, можуть бути усунені судом, що застосовує закон, шляхом аналогії закону і аналогії права». У законопроекті дається визначення цих принципів теорії права і встановлено обмеження їх застосування.
Однак варто пам’ятати, що рішення, прийняті на підставі аналогії права або аналогії закону, не можуть відігравати роль загальної норми права, яка застосовується для всіх. Воно стосується винятково даного конкретного випадку.
Крім аналогій закону і права, прогалини в праві усуваються ще одним способом – постійним застосуванням того чи іншого припису із суміжної галузі права, що регулює подібні відносини. У зв’язку з цим характерними є норми Цивільного й Господарського кодексів. Так, зокрема, Господарським кодексом регулюється порядок укладення агентських договорів, а Цивільним кодексом – договорів доручення. За своєю правовою природою ці договори є ідентичними. Законодавець допускає, що розділ, який регулює порядок укладення агентських договорів, може не охоплювати абсолютно всі сторони цього питання. Тому п. 2 ст. 305 Господарського кодексу передбачає, що «у частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними в цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, яким регулюються відносини доручення». З огляду на це, і суд, і підприємці можуть постійно застосовувати норми Цивільного кодексу, якщо в Господарському кодексі відсутні необхідні норми для регулювання агентських відносин.
Отже, застосування права за аналогією – це не самовільне вирішення справи. Прийняття рішення здійснюється відповідно до державної волі, яка виражена у правовій системі в цілому або в окремих нормах права, що регулюють подібні відносини. Шляхом аналогії правозастосовний орган прогалину в праві не усуває, а лише переборює. Прогалина може бути усунена тільки компетентним нормотворчим органом.
Література:
1. М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. Загальна теорія держави та права: Підручник. 2-ге видання, стереотипне – Львів: «Новий Світ – 2000», 2005 рік.
2. А. Машков. Проблеми теорії держави і права. Основи: Курс лекцій – Київ: К.І.С., 2008 рік.
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435.
4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436.
5. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 29 грудня 1971 р., № 11 зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 24 квітня 1981 р., № 4 та від 25 грудня 1992 р., № 13.
e-mail: 388322@ua.fm
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
