Однією із новел чинного Цивільного-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є поява інституту наказного провадження.
Наказне провадження - самостійний вид цивільного судочинства, здійснюваного загальними судами загальної юрисдикції і спрямованого на постановляння судового наказу [1, 315]. Процедура видачі судового наказу, скасування та набрання ним законної сили закріплена у розділі ІІ ЦПК України «Наказне провадження» (статті 95-106 ЦПК України). Після прийняття заяви про видачу судового наказу, при умові, що вона і додані до неї документи відповідають вимогам процесуального закону, суд видає судовий наказ. Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається заявникові після набрання ним законної сили (ч. 3 ст. 103 ЦПК України) [2, 274].
Відповідно до ст. 104 ЦПК України суд, після видачі судового наказу, невідкладно надсилає його боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією наказу боржникові також надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та боржникові роз`яснюється право в разі заперечення проти вимог стягувача протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу подати заяву про його скасування. Своєчасне відправлення копії судового наказу і отримання його боржником є одним із важливіших етапів наказного провадження. Основним
завданням даного етапу є підтвердження правильності вимог заявника (стягувача), правильності рішення суду і реалізації законного права боржника, щодо скасування наказу. Тому, на мою думку, чинна стаття 104 ЦПК України («Надіслання боржникові копії судового наказу») потребує удосконалення з наступних підстав.
У діючому процесуальному законі не зазначено, саме в який строк повинна бути відправлена копія наказу, що у свою чергу може негативно вплинути на оперативність розгляду конкретних справ в порядку наказного провадження. Тому, щоб уникнути можливість тяганини необхідно у цивільно-процесуальному законодавстві встановити чіткі строки для направлення судом боржникові копії судового наказу. Причому такі строки повинні бути диференційовані. Так, було б встановити строк для відправки боржникові копії судового наказу у два дні з дня його видачі, як загального, а по окремих вимогах цей строк може бути зменшеним, що надасть можливість забезпечити швидкий і реальний захист та відновлення життєво важливих прав і інтересів громадян. Так, наприклад, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, то копія наказу повинна бути відправлена судом боржникові в день видачі судового наказу.
Закріплення у законі чітких строків для направлення копії наказу та документів боржникові повністю відповідає основним принципам цивільного судочинства України. Доцільність нашої пропозиції знаходить своє підтвердження і у сучасній цивільно-процесуальній літературі [2, 162].
Слід також звернуту увагу на інші моменти пов’язані із повідомлення боржника про видачу судового наказу. Зокрема, у судовій практиці, можуть виникнути випадки, коли за вказаною адресою боржник вже не перебуває , або він відсутній з поважних причин (знаходиться у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні). Крім того, непоодинокими є випадки, коли боржник відмовляється отримати надіслані судом на його ім’я документи. ЦПК України з цього приводу не містить жодних вказівок, як повинен діяти суд. На ці недоліки вказують також і вітчизняні вчені-процесуалісти у своїх працях [3,162].
Не отримання боржником копії судового наказу не тільки може призвести до порушення його законного права на подання заяви про скасування наказу, а і до порушення права стягувача на своєчасний та оперативний судовий захист і відновлення своїх порушених цивільних прав.
Таким чином, виходячи з викладених вище підстав, зазначені проблеми потребують негайного вирішення, шляхом чіткої регламентації у законі процедури надіслання боржникові копії судового наказу, наслідком чого стане підвищення ефективності спрощеного (наказного) порядку розгляду цивільних справ в цілому.
Література:
1. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підруч. для студ. спец. вищ. навч. закл.-К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005.-624с.
2. Чорнооченко С. І. Цивільний прцес: Вид. 2-ге перероб. Та доп: Навчальний посібник.- К.: Центр видавничої літератури 2005.- 472с.
3. Зейкан Я. П. Коментар цивільного процесуального кодексу України. - К.: Юридична практика 2006.- 560с.
e-mail: crim2002@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
