Здоров'я як належне населенню благо і водночас один з компонентів цінностей, на які посягають злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, – це фактичний або максимально досяжний в Україні стан організму людей, які в ній проживають чи перебувають, необхідний для забезпечення їх біологічного існування, здатності до активного тривалого життя та відтворення здорового людського покоління [5, 466]. Одним із злочинів, що посягає на зазначене благо є організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Розкриття та розслідування вказаних злочинів вимагає з’ясування поняття «місце для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів».
Вказане поняття розглядали у своїх працях Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.В. Дорош, М.Й. Коржанський, О.М. Лемешко, А.А. Музика, О.І. Перепелиця, І.Г. Поплавський, П.М. Сбірунов, Є.В. Фесенко, М.С. Хруппа, Б.П. Целинський тощо.
Пленум Верховного Суду України (далі Пленум) під місцями для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів розуміє будь-які жилі або нежилі приміщення (будинок, квартира, казино, більярдна, лазня, гараж, сарай, склад, горище, підвал, землянка тощо) за умови, що вони визначені для використання із зазначеною метою [10, 166].
Позиція Пленуму в цілому відображена і в погляд сучасних криміналістів. Так, на думку Ю.В. Бауліна місцем вчинення цього злочину є місця та приміщення для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів [8, 874].
М.Й. Коржанський зазначає, що місцями (кублами) у ст. 317 КК визнаються будь-які приміщення (квартири, дачі, гаражі, склади, підвали тощо), де є можливість таємно і постійно вживати наркотичні засоби або психотропні речовини [3, 466; 4, 494].
Є.В. Фесенко під «місцем» (точнішим терміном, на його думку, для цього поняття було б «кубло») розуміє жилі або не призначені для проживання приміщення (будинок, квартира, гараж, горище, сарай, склад, підвал, землянка або інше відокремлене приміщення), за умови, що вони призначені організатором чи виконавцем злочину для вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів або систематично відвідуються споживачами [5, 493].
І.Г. Поплавський до місць, призначених для незаконного вживання, виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, відносить будь-яке приміщення або інше місце, спеціально пристосоване або систематично використовуване для вживання вищевказаних предметів, а також для їх виробництва або виготовлення (будинок, квартира, готельна кімната, приміщення установи або організації, сарай, підвал, курінь тощо) [6, 292].
М.С. Хруппа домом для вживання чи виготовлення згаданих засобів та речовин називає будь-яке приміщення, в якому одні й ті ж або різні особи вживають чи виготовляють ці речовини. Це може бути приватний будинок, сарай, гараж, комунальна чи окрема квартира, кімната у готелі, приміщення, що належить державній чи приватній організації [7, 740].
П.М. Сбірунов, Б.П. Целинський визначають притон як житлове або нежитлове приміщення, використовуване для споживання наркотичних засобів або психотропних речовин [2, 561].
Аналіз представлених поглядів стосовно аналізованого поняття дає підстави стверджувати про наявність окремих проблемних та дискусійних питань.
Так, Ю.В. Баулін вважає, що дії, пов'язані з організацією або утриманням незаконного виробництва, виготовлення чи вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів поза певним приміщенням (у лісі, на пляжі), не містять ознак цього злочину. Не є таким місцем і житло сім’ї, члени якої вживають наркотичні засоби [8, 874-875]. Аналогічної позиції дотримуються й інші науковці [9, 109]. Виникає логічне питання – чому під місцями для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів розуміють лише приміщення?
Позиція Пленуму Верховного Суду України та провідних криміналістів, на наш погляд, звужує зміст закону та ускладнює процес розкриття та розслідування злочинів, передбачених ст. 317 КК України. Буквальне тлумачення диспозиції ст. 317 КК України дає підстави розуміти під такими місцями будь-які місця, а не лише приміщення. Адже приміщення – це простір, обмежений з усіх сторін захисними конструкціями: стінами (у тому числі з вікнами і дверима) зі стелею (перекриттям) і підлогою. Простір під горищем і простір, огороджений сітчастими захисними конструкціями, не є приміщенням [1]. Аналіз визначення поняття приміщення свідчить що до приміщень не відноситься ліс, пляж, парк, вулиця – тобто місце де будь-яка особа може організувати незаконне вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Крім того, І.Г. Поплавський до місць, призначених для незаконного вживання, виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, відносить також інші місця, а не лише приміщення [6, 292]. У свою чергу Ю.В. Баулін з однієї сторони до місць, призначених для незаконного вживання, виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, відносить місця та приміщення, а з іншої зазначає, що такі місця не можуть бути поза певним приміщенням [8, 874].
Не можна погодитись і з твердженням, що не є таким місцем і житло сім’ї, члени якої вживають наркотичні засоби [8, 874-875]. Крім того, можуть бути різні ситуації: перша – член сім’ї у житлі організовує незаконне вживання, виробництво чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів лише для себе і своїх членів сім’ї; друга – для інших осіб; третя – для себе, своїх членів сім’ї, інших осіб тощо.
Отже, розкриття та розслідування злочинів, передбачених ст. 317 КК України, вимагає єдиного, науково-обгрунтованого тлумачення поняття «місце для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів». До таких місць, на наш погляд, можна віднести будь-який простір, а не лише приміщення. У подальших дослідженнях необхідно проаналізувати ознаки місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Література:
1. Вікіпедія (вільна енциклопедія) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Приміщення.
2. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Расширений уголовно-правовой анализ / [Андреев Н. М., Арутюнов А. А., Баев О. Я.] ; под общ. ред. В. В. Мозякова. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Издательство “Экзамен”, 2003. – 880 с.
3. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : [навч. посіб.] / М. Й. Коржанський. – [вид. 3-тє, доповн. та переробл.]. – К. : Атіка, 2007. – 592 с.
4. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України / М. Й. Коржанський. – К. : Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
5. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко,М. І. Мельник та ін.; За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка, – 3-тє вид., переробл. та допов. – К. : Атіка, 2009. – 744 с.
6. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник/ За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., засл. діяча науки і техніки України Є.Л. Стрельцова. – X.: Одіссей, 2009. – 496 с.
7. Кримінальне право. Особлива частина. Підручник. (Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та інші). Відпов. редактор Шакун В. І. – К. : НАВСУ – Правові джерела, 1999. – 896 с.
8. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б. та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [вид. третє, переробл. та доповн.]. – Х. : ТОВ “Одіссей”, 2006. – 1184 с.
9. Організований наркобізнес (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності) / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. В. Дорош та ін.; За заг. ред. Ю. В. Бауліна, Л. В. Дорош. – X. : Право, 2005. – 256 с.
10. Україна. Верховний Суд. Пленум. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / За заг. ред. В. Т. Маляренка; Упорядник П. П. Пилипчук. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 408 с.
e-mail: vaa_1984@mail.ru |
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
