СТАТУТ ЯК ЮРИДИЧНА ПІДСТАВА ДІЯЛЬНОСТІ СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА
19.02.2007 22:41
Author: Зеліско Алла Володимирівна, аспірантка Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
[Civil and domestic law. Civil procedure. Commercial law. International private law]
Юридичною підставою діяльності споживчого товариства, як і інших юридичних осіб приватного права, є установчі документи. Відповідно до статті 87 Цивільного кодексу України засновники розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма засновниками, якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Загальні норми ЦК України встановлюють, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками. Однак спеціальні норми Закону України «Про споживчу кооперацію», зокрема частина 2 статті 5, закріплюють положення, відповідно до яких основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут [1].
Д. М. Генкін підкреслює, що «статут кооперативної організації – це є та конституція, яка визначає все життя кооперативу» [2, 230]. Статут кооперативного товариства має подвійне значення: по-перше, він регулює відносини всередині кооперативу між органами управління та окремими учасниками, між кооперативом та його учасниками; а по-друге, визначає порядок діяльності кооперативу із зовнішньої сторони, у відносинах з третіми особами. Наведене функціональне призначення такого установчого документу як статут обумовлює його виключну важливість при здійсненні регулювання правового статусу споживчих товариств.
У зв’язку з тим, що споживчі товариства належать до непідприємницьких товариств, їх статути в якості основоположного елементу повинні закріплювати мету діяльності товариства. Адже саме статутна мета споживчого товариства окреслює межі його правосуб’єктності та відображає специфіку даної юридичної особи приватного права. Окрім мети діяльності в статуті товариства необхідно вказувати на ті правові критерії, які характеризують таку організаційно-правову форму непідприємницького товариства.
Для розгляду тих положень, які необхідно врегульовувати в статуті споживчого товариства, доцільно звернутися до загальних норм ЦК України, який у статті 88 визначає вимоги до змісту установчих документів. Відповідно до наведеної статті у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього [3, 143]. В даному випадку потрібно зауважити, що ЦК України передбачає можливість встановлення спеціальних вимог до змісту статуту окремих організаційно-правових форм юридичних осіб.
З метою з’ясування спеціальних вимог до змісту статуту споживчого товариства виникає потреба звернутися до норм спеціального нормативно-правового акту, який регулює правове положення споживчих товариств, а саме до Закону України «Про споживчу кооперацію». Згідно з частиною 2 статті 5 Закону в статуті споживчого товариства визначаються: порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов’язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства. Наведені вимоги є обов’язковими і їх відсутність у змісті статуту є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації споживчого товариства. Зокрема, стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» закріплює, що підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є невідповідність установчих документів вимогам статті 8 цього ж Закону, згідно з якою установчі документи повинні містити відомості, передбачені законом [4].
Проте аналіз норм Закону «Про споживчу кооперацію» дає можливість стверджувати про дублювання у них загальних положень статті 88 ЦК України, що визначає вимоги до змісту установчих документів юридичних осіб. Однак статут споживчого товариства повинен в обов’язковому порядку містити ті відомості, які відображають особливість його правового статусу, а саме: вказівку на належність до непідприємницьких товариств; чітке визначення мети діяльності та її відповідність сутності споживчого товариства. Вказані положення потребують відповідного відображення в спеціальних нормах Закону України «Про споживчу кооперацію». При вирішенні даного питання необхідно враховувати досвід законодавців інших країн. Зокрема, спеціальні вимоги до статуту споживчого товариства, обумовлені його правовим статусом, передбачені в ЦК Російської Федерації (частина 2 статті 116), згідно з яким окрім загальнообов’язкових відомостей, статут повинен містити умови про розмір пайових внесків; про склад і порядок сплати пайових внесків; про відповідальність засновників щодо порушення таких зобов’язань; про склад і компетенцію органів управління та порядок прийняття ними рішень [5, 165].
На основі усіх викладених вище положень можна зробити висновок про доцільність закріплення у Законі України «Про споживчу кооперацію» спеціальних вимог щодо змісту статуту споживчого товариства, обумовлених його непідприємницьким правовим статусом. Зокрема, у статуті споживчого товариства обов’язково повинні міститися відомості щодо: належності до непідприємницьких товариств; мети діяльності та її відповідності сутності споживчого товариства; умови про розмір пайових внесків, про склад і порядок сплати пайових внесків, про відповідальність засновників щодо порушення таких зобов’язань тощо.
Врахування сформульованих пропозицій забезпечить ефективне здійснення правового регулювання функціонування споживчих товариств як непідприємницьких юридичних осіб приватного права, які спрямовані у своїй діяльності виключно на задоволення потреб та інтересів їх членів.
Література:
1. Закон України «Про споживчу кооперацію». – Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 414.
2. Субъекты гражданского права. / под. ред. С. Н. Братуся. Москва: ”Юридическая литература”, 1984. – 287 с.
3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. 1. – 832 с.
4. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». - Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – Ст. 263.
5. Гражданский кодекс Российской Федерации с постатейными материалами. Ч.1. / Авт. – сост. М. В. Кузнецов и другие. – М.: Право и закон, 2001. -560 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
