ЗАВДАННЯ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ (ПРОФІЛАКТИЧНОЇ) ПОЛІТИКИ
16.12.2009 07:52
Автор: Лютий Віталій Віталійович, ад’юнкт, кафедри кримінології та кримінально – виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ
Проблема профілактики злочинів займає одне із провідних місць у соціальній політиці розвинутих країн і, зокрема, розробляється та реалізується в межах спеціальної кримінологічної (профілактичної) політики. На сьогодні можна констатувати, що теорія кримінологічної (профілактичної) політики не знайшла в нашій країні належного розвитку, як справедливо вказує О. М. Джужа: “кримінологічна політика... вітчизняною кримінологічною наукою не була своєчасно зазначена як важливий компонент предмета вивчення, який реально існує протягом тривалого часу...” [1].
Першим, хто ввів в науковий обіг поняття “кримінологічна політика” та проаналізував змістовну її сторону, був М. М. Бабаєв.
Як зауважує О. М. Джужа, науково-практичний інтерес сучасної кримінологічної політики полягає в тому, що для неї є характерною, перш за все, експертна обробка проектів законів та інших рішень вищих органів державної влади, в тому числі й у сфері кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства, реальної оцінки можливостей правоохоронних органів в запобіганні злочинам, у вирішенні гострих соціально-економічних протиріч, розробці комплексних програм щодо запобігання злочинності і т. ін. [2]. Нажаль стратегії профілактики злочинів приділяється недостатньо уваги.
Завдання кримінологічної (профілактичної) політики перебувають у таких сферах:
• у сфері визначення загальних засад здійснення профілактичної діяльності. Перед кримінологічною (профілактичною) політикою стоять завдання чіткого визначення підстав і меж діяльності по попередженню злочинів відповідними суб’єктами; завдання управління діяльністю по профілактиці злочинів – нормативно-правового, організаційного, матеріального, кадрового, інформаційного забезпечення;
• у сфері виявлення, аналізу і оцінки явищ об’єктивно-суб’єктивної дійсності, які можуть бути віднесені до категорії причин і умов злочинності та потребують попереджувального впливу;
• у сфері формування в теорії і реалізації на практиці найбільш оптимальних стратегічних і тактичних напрямів запобігання і протидії різним видам злочинної діяльності, обрання ефективних заходів і засобів, що мають своєю метою усунення (блокування, нейтралізацію) криміногенних факторів, зміну антигромадської спрямованості особи тощо;
• у сфері взаємодії з іншими елементами (складовими) політики у сфері боротьби зі злочинністю.
Джерела:
1. Джужа О. М., Василевич В. В., Кирилюк А. В. Теоретичні проблеми сучасного погляду на розвиток кримінології // mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/6text/6_17htm
2. Джужа О. М. Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та кримінологічної політики України // mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/11text/g11_20.htm
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter