Важливим фактором при здійсненні заходів, спрямованих на швидке розкриття вбивств у процесі розбійного нападу, є повне і своєчасне інформування правоохоронних органів про психологічні, соціальні, поведінкові та інші ознаки злочинця – пошуковий портрет злочинця.
У минулому, дану наукову проблематику розробляли відомі вітчизняні та іноземн і вчені-криміналісти: І.В. Лузгін, М.О. Селіванов, Л.Г. Відонов, Д.А. Степаненко, А.А. Протасевич, Г.А. Густов, Б. Турвей (США), Д.Кантер (США) та інші.
Метою написання даної статті є теоретичне і практичне обґрунтування принципів, прийомів та алгоритму використання пошукового портрету злочинця, як різновиду криміналістичної моделі, при розслідуванні вбивств у процесі розбійного нападу.
Згідно ч. 2 ст. 115 КК України убивство у процесі розбійного нападу відноситься до категорії вбивств з корисливих мотивів. Особливо важливе значення при розкритті та розслідуванні цього виду злочинів має інформацію про особу злочинця. Останнім часом, для отримання такої інформації слідчі та оперативні працівники ефективно використовують методику складання пошукового портрету злочинця.
У пошуковий портрет злочинця фахівці рекомендують включити такі елементи: загальну характеристику злочинця (мотивацію вчинення злочинів); індивідуальні ознаки особи (звички, навички, потяги та ін.); вік; район місця проживання; район місця роботи, служби, навчання; окремі характеристики місця ймовірного мешкання; рівень освіти і професійну кваліфікацію; рід діяльності; особливості походження родини та особистої історії життя; сімейний стан; наявність дітей; відношення до окремих видів діяльності (служба в армії, спорт, робота з людьми); наявність минулої судимості; наявність психічної та іншої патології; антропологічні й динамічні характеристики особи (тип зовнішності, будова тіла, пантоміміка) та ін.
Найбільш типовими версіями при вчиненні вбивств у процесі розбійного нападу є такі:
1. Злочин вчинили особи раніше судимі. Для цієї категорії властиві: вбивці використовують речовини, які не дозволяють застосувати службово-розшукового собаку, відкривають кватирку або підпалюють приміщення з метою приховування слідів; часто проникають у приміщення під виглядом працівників правоохоронних органів; практикують тортури (найчастіше це проявляється в тимчасовому обмеженні доступу до повітря, або використання електричних приладів).
2. Вбивство вчинили злочинці-«гастролери». Їхні дії частіше за все бувають такими: попередньо готуються до злочину, здійснюють підбір співучасників, розподіл між ними ролей, виготовлюють та пристосовують засоби маскування, знаряддя злочинів, готують транспорт, збирають відомості про матеріальне становище потерпілих, підшукують канали збуту викраденого; нерідко отримують інформацію про цінності з оголошень; проникають в приміщення під виглядом особи, яка прийшла за оголошенням, співробітників правоохоронних органів, а також шляхом підбору ключа (відмички) від дверного замка; уникають викрадення цінних, але об’ємних речей.
3. Злочин вчинили особи, раніше знайомі з потерпілим. Для цього характерно: проникнення в приміщення з відома потерпілого, за його запрошенням або шляхом вільного доступу; нерідко пошкодження завдають у спину, потилицю потерпілого або в той момент, коли він перебуває у стані спокою; на столі, як правило, залишаються сліди спільної трапези, розпивання спиртного; наявність на потерпілому нічного одягу (рідко відкривають двері незнайомому в такому одязі);відсутність слідів боротьби і пошуку майна, хоча воно й зберігалося у важкодоступному, прихованому місці тощо.
У криміналістиці, пошуковий портрет злочинця будується на підставі теоретичного постулату про особистісну детермінованість поведінки злочинця. При цьому науковці пропонують два підходи до складання пошукового портрету злочинця:
1) статистичний підхід – базується на статистичній залежності ознак злочинця від криміналістичної характеристики злочину, яка була встановлена за аналогічною категорією вже розкритих справ у минулому (США, Великобританія, Голландія).
2) аналітико-психологічний підхід – базується на розкритті суб’єктивно-особистісного змісту дій злочинця; при цьому підході, слідчий або оперативний працівник висуває аргументовану версію про подію злочину, аналізуючи зв’язок між ознаками злочинця і його поведінкою; у цьому випадку правоохоронні органи використовують опосередковану психологічну інтерпретацію злочину.
В основу розробки пошукового портрету злочинця покладені окремі психологічні принципи аналізу місця події:
- елементи криміналістичної характеристики розглядаються як результат поведінки, який був реалізований злочинцем в умовах вільного вибору, обумовленого системою свідомих та несвідомих потягів та спрямований на досягнення суб’єктивної злочинної мети;
- елементи криміналістичної характеристики злочинців розглядаються як єдина система, при цьому її системоутворюючим принципом є особа злочинця та її суб’єктивне відношення до інших складових криміналістичної характеристики.
При розробці пошукового портрету злочинця використовують три прийоми: реконструкції механізму злочину; криміналістичного моделювання поведінки злочинця; психологічної інтерпретації поведінки злочинця.
Об’єктивність висновків про ознаки особи злочинця у пошуковому портреті злочинця забезпечується загальними правилами аналізу матеріалів кримінальної справи: відмова від поспішних узагальнень та висновків, варіативність версій; багатократність спостережень (повторюваність) проявів особливостей особи в інших обставинах та діях; контроль за допомогою інших методів дослідження (наприклад, експерименту); виявлення протиріч у логіці дій злочинця та обставин події; системність.
У спеціальній літературі детально висвітлено питання висунення типових версій при розслідуванні вбивств у процесі розбійного нападу. Зокрема, у працях науковців М.О. Селіванова та Л.Г. Відонова, висвітлено закономірності ймовірно-статистичних зв’язків між елементами криміналістичної характеристики вбивств з одного боку, і злочинця, з іншого. Тобто, за наявності вихідних даних про місце події, стать і вік потерпілого, ознаки, що характеризують засіб злочину і дії злочинців, супутніх вбивству, можна скласти пошуковий портрет злочинця (інформацію про його стать, вік, відношення до потерпілого, деякі соціально-психологічні властивості, відстань між місцем його проживання і місцем події, мотиви вчинення вбивства). Особливе значення пошуковий портрет набуває при його практичному використанні, якщо зібраної по вбивству інформації замало (наприклад, ознаки вбивства були виявлені після про проведення розтину трупів).
Таким чином, пошуковий портрет злочинця при розслідуванні вбивств у процесі розбійного нападу допоможе ініціювати продуктивні версії про соціальні, психологічні, автобіографічні та інші ознаки злочинця, які дозволять звузити коло підозрюваних осіб, а також більш повно та ефективно розслідувати кримінальну справу.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
