АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ
26.01.2010 07:46
Автор: Різник Юрій Сергійович, студент юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка
[Право інтелектуальної власності та його захист. Інформаційне право]
Особливої уваги у сфері захисту права інтелектуальної власності займає реалізація положень законодавства України про авторське право. Згідно зі ст. 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати її без його згоди [1].
Видається за необхідне розмежовувати поняття охорони авторських і суміжних прав та їх захисту. Розмежовуючи їх, слід зазначити, що охорона є встановленням всієї системи правових норм, спрямованих на дотримання прав авторів, суб’єктів суміжних прав та їхніх правонаступників. А захист – це сукупність заходів, метою яких є відновлення і визнання цих прав у разі їх порушення. Хоча у цьому випадку використовується виключно формальний підхід.
Порушення авторських і суміжних прав може відбуватися як у рамках договору, укладеного між правоволодільцем і користувачем, так і в разі позадоговірного використання твору або об’єкта суміжних прав, коли відсутня згода володільця і не сплачено відповідну винагороду [4].
У теорії права виділяють наступні форми захисту авторських та суміжних прав:
Неюрисдикційна – передбачає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту своїх авторських прав на твір, які здійснюються ними самостійно, без звернення в державні або інші компетентні органи. При цьому маються на увазі тільки законні способи захисту, такі, як, наприклад, повідомлення порушника про існування авторських прав і пропонування вирішити суперечку шляхом переговорів.
Юрисдикційна – передбачає діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених прав або прав, що оскаржуються. Суть такої форми захисту полягає в тому, що особа, права якої порушені неправомірними діями, може звернутися за захистом своїх прав у спеціально вповноважені державні органи - суд, Антимонопольний комітет і ін.
Юрисдикційна форма захисту прав автора може здійснюватися з використанням таких процедур: а) цивільно-правової; б) кримінально-правової;
в) адміністративно-правової.
За загальним правилом захист авторських і суміжних прав і охоронюваних законом інтересів здійснюють у судовому порядку. Якщо обома учасниками спірних правовідносин є юридичні особи, виниклий між ними спір належить до компетенції господарського суду. Засобом судового захисту авторських і суміжних прав і охоронюваних законом інтересів є позов, тобто звернена до суду вимога про здійснення правосуддя з одного боку і звернена до відповідача матеріально-правова вимога про виконання покладеного на нього обов’язку або про визнання наявності чи відсутності правопорушення з іншого. Якщо авторське і суміжне право порушено або оспорено, суд зобов’язаний прийняти і розглянути позовну заяву. Спеціальною формою захисту авторських і суміжних прав і охоронюваних законом інтересів слід визнати адміністративний порядок їхнього захисту. Його застосовують як виняток із загального правила, тобто у прямо зазначених законом випадках. Потерпілий може на свій розсуд звернутися за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів до вищого органу, відповідача, творчої спілки або антимонопольного органу. Засобом захисту в цьому разі є скарга, порядок подання і розгляду якої регламентує адміністративне законодавство [5].
Цивільно-правова – найпоширеніша процедура вирішення спорів відносно прав автора на твір. У ній захист особистих немайнових прав суб’єкта авторського права та суміжних прав здійснюється незалежно від вини їх порушника та незалежно від порушення майнових інтересів автора чи виконавця. Позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав (ст. 268 ЦК України). Вимоги щодо усунення порушень особистих немайнових прав можуть бути пред’явлені суб’єктом авторського права та суміжних прав, а після його смерті –спадкоємцями або особою, на яку він поклав охорону недоторканості своїх творів, а також організаціями, на які покладений обов’язок охорони авторських та суміжних прав. [4]
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. [5]
Урядовим органом державного управління, завданням якого є охорона об’єктів інтелектуальної власності, став Держдепартамент інтелектуальної власності (у минулому — ДААСП). Одним із важливих питань є забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку. Треба зазначити, що Державний департамент інтелектуальної власності тісно співпрацює з Верховним Судом України, Вищим господарським судом України та Академією суддів. Першим важливим результатом такої співпраці можна вважати створення у 2001 році спеціалізованої колегії суддів Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності. На сьогодні в Україні в системі господарських судів створено спеціалізовані колегії суддів та судові палати з розгляду справ, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Запроваджено також відповідну спеціалізацію суддів у місцевих господарських судах. З метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ про порушення прав інтелектуальної власності Держдепартамент також бере участь у вирішенні питань, пов'язаних з удосконаленням експертного забезпечення судочинства, зокрема у практичній підготовці судових експертів. Ще одним напрямом діяльності Держдепартаменту є підвищення кваліфікації суддів з питань інтелектуальної власності.[5]
Види порушень авторських та суміжних прав, що є підставами для судового захисту, а також заходи, що можуть бути застосовані з метою захисту таких прав передбачені Цивільним кодексом України, але найбільш детально вони визначені в Законі України «Про авторське право та суміжні права». [4]
Так, згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про:
- відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням;
- відшкодування збитків, завданих таким порушенням;
- стягнення з порушника доходу, отриманого внаслідок порушення;
- виплату компенсації, що визначається у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;
- заборону незаконного опублікування, випуску об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників цих об’єктів, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо [3].
Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.
За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, крім зазначених санкцій, стягнення штрафу в розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів направляється в установленому порядку до Державного бюджету України. Це вже є покарання за вчинення порушення авторського права і суміжних прав.
Стаття 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає спеціальні правові способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав.
Ще до розгляду справи по суті суд може винести ухвалу про заборону відповідачеві або особі, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона є порушником авторського права або суміжних прав, вчиняти певні дії (виготовлення, відтворення, продаж, здавання в найм, імпорт тощо, передбачене цим Законом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою випуску в цивільний обіг примірників творів або фонограм, щодо яких припускається, що вони є контрафактними).
У разі необхідності суд може винести ухвалу про накладення арешту і вилучення усіх примірників творів, фонограм, відеограм щодо яких є підстави вважати, що вони є контрафактними. Суд може винести ухвалу також про вилучення і арешт матеріалів та обладнання для їх виготовлення і відтворення.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає наступні способи захисту цивільних прав та інтересів : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Ефективність захисту прав у сфері інтелектуальної власності залежить від досконалості нормативно-правової бази, сформованої інфраструктури та дієздатності національної системи правової охорони інтелектуальної власності, ефективності підготовки та підвищення кваліфікації фахівців їх правосвідомості та правоморальності, а також інформаційного забезпечення її діяльності.
Найважливішими аспектами державної політики щодо набуття, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності повинна стати координуюча діяльність органів виконавчої влади, пов'язана із забезпеченням правової охорони новітніх технологій, у тому числі в іноземних державах, удосконалення механізмів правового регулювання важливих питань стосовно комерційного використання об'єктів інтелектуальної діяльності.
Література:
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. – № 47- 48 ; з наступними змінами і доповненнями.
3. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 року : http://www.rada.gov.ua/
4. Вінаєва К., Авторські та суміжні права: аспекти цивільно-правового захисту // Юридична газета. – 26 квітня 2007 рік – С.7.
5. Дробязко В. С., Дробязко Р. В. // Право інтелектуальної власності: Навч. посібник – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 256-261.
e-mail: reznik1990@bigmir.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
