ВИДИ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ У РИНКОВИХ УМОВАХ
08.04.2010 21:08
Автор: Антонюк Мар’яна Романівна, студентка Юридичного інституту Прикарпатського Національного університету імені Василя Стефаника
[Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]
Сільськогосподарське виробництво характеризується розгалуженістю договірних відносин і їх різноманітністю, що обумовлюється різновидами суб’єктів аграрних відносин, специфікою предмета договірних зобов’язань тощо. Ця специфіка водночас є і фактором, що об’єднує договірні відносини в цілісну систему в економіці України.
З метою досягнення як практичної, так і наукової мети в науці аграрного права України проводиться класифікація договірних відносин у сільському господарстві. Практичне значення класифікації договірних відносин в АПК полягає в наступному: 1) класифікація договірних відносин сільськогосподарських товаровиробників сприяє подальшому вдосконаленню і систематизації аграрного законодавства [1, с.427]; 2) класифікація договірних відносин в АПК має сприяти глибшому з’ясуванню їх природи і змісту, виявленню властивих їм спільних рис та особливостей окремих груп договірних відносин аграрних суб’єктів [2, с.37]; 3) договірні суб’єкти аграрного права мають можливість при встановленні взаємостосунків обрати найбільш прийнятну для них договірну форму, яка б оптимально забезпечувала реалізацію їх інтересів [3, с.14]; 4) класифікація договірних відносин має безпосереднє значення для практики організації та ведення сільськогосподарського виробництва.
Отже, поділ аграрно-правових договірних відносин на певні групи та види здійснюється з метою вирішення наукових питань, завдань нормотворчості, а також практичних завдань.
Оскільки сама галузь аграрного права України є самостійною комплексною галуззю, то з одного боку, аграрно-правова наука використовує загальноприйняті підходи до класифікації договірних відносин вироблені наукою цивільного права. З іншого боку, специфіка відносин у сфері аграрного виробництва сама по собі та в поєднанні зі специфікою їх законодавчого регулювання зумовлюють особливий підхід до класифікації договірних відносин у сільському господарстві.
Окрім того, на даний час, всі договірні відносини аграрних суб’єктів врегульовані переважно нормами цивільного права – загальними положеннями про правочини, зобов’язання та договір, а також нормами щодо окремих видів зобов’язань. У зв’язку з цим наука аграрного права не може не враховувати системи договірних зобов’язальних відносин за Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року, який поділяє їх на відносини: що опосередковують перехід права власності; пов’язані з передачею майна у тимчасове користування; про виконання робіт; щодо надання послуг; відносини про страхування; кредитно-розрахункові відносини; з приводу розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Наукову класифікацію договірних відносин в АПК можна проводити за різними ознаками (критеріями).
Так, В.П.Жушман класифікує договірні відносини в аграрному секторі економіки в залежності від предмета договірного зобов’язання на такі види: 1) договори по матеріально-технічному забезпеченню товаровиробників сільського господарства (договори оптової купівлі-продажу, поставки, лізингу, оренди, про надання і повернення бюджетної позики на постачання техніки); 2) договори по наданню суб’єктам аграрного виробництва послуг (договори будівельного підряду, на ремонт та технічне обслуговування, на агрохімічне обслуговування, на перевезення, на виконання авіаційно-хімічних робіт, на виконання робіт по терасуванню схилів, створенню полезахисних смуг, на полив сільськогосподарських культур); 3) договори по реалізації товаровиробниками виробленої сільськогосподарської продукції (договори контрактації, купівлі-продажу, міни, комісії, біржові угоди); 4) договори по науковому забезпеченню АПК (договори по запровадженню наукових розробок щодо вирощування нових сортів рослин, розведення нових видів порід худоби, застосування нових технологій виробництва тощо) [4, с.72].
На нашу думку, доцільно класифікувати договірні відносини у сільськогосподарському виробництві в залежності від суб’єктного складу на договірні відносини аграрних суб’єктів, що виникають: а) між фізичними особами; б) між юридичними особами; в) між фізичними та юридичними особами; г) між фізичними, юридичними особами та державою.
На наше переконання, договірні відносини у сільському господарстві за об’єктом можна поділити на договірні відносини, що виникають з приводу: 1) землі, земельних і майнових паїв; 2) грошей, грошових коштів; 3) продуктів тваринного і рослинного походження; 4) тварин і рослин; 5) науково-технічної інформації, породи тварин і сорту рослин – селекційних досягнень в рослинництві і тваринництві; 6) будівель, споруд, транспортних послуг тощо.
Оскільки об’єктами договірних відносин аграрних суб’єктів можуть бути майнові та немайнові блага, то відповідно й відносини бувають майнові та особисті немайнові.
Залежно від сфери у якій ці відносини виникають, вони поділяються на відносини у сфері рослинництва і тваринництва, а кожна з них у свою чергу, на відносини в насінництві, овочівництві, в бджільництві, рибництві та інші відносини [5, с.91].
Можна також назвати й інші види договірних відносин сільськогосподарських товаровиробників.
Так, за строком дії договірні відносини в АПК бувають таких видів: 1) короткострокові; 2) середньострокові; 3) довгострокові. Такий поділ характерний, зокрема для договірних відносин, що виникають з кредитного договору аграрних товаровиробників. У випадку коли критерієм класифікації є строки використання кредиту банку, то банківські кредитні відносини поділяються на: а) короткострокові – до одного року (можуть надаватися банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді); б) середньострокові – до трьох років (можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень); в) довгострокові – понад три роки (можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше) [1, с.653].
Договірні відносини у сільськогосподарському виробництві можуть бути поділені на договірні відносини з участю: 1) українських сільськогосподарських товаровиробників; 2) іноземних інвесторів та учасників відносин.
Слід зауважити, що найповніше специфіку договірних відносин у сільському господарстві враховує класифікація, яка поділяє аграрно-правові договори в залежності від предмета договірного зобов’язання.
Література:
1. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України : підручник / Є.О. Харитонов. – К. : Істина, 2003. – 776 с.
2. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності / В.В. Луць. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
3. Статівка А.М. Договори в системі агропромислового комплексу України в умовах ринкових відносин : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня докт. юрид. наук: 12.00.06. / Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого. – Харків, 1998. – 32 с.
4. Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України : навчально-практичний посібник / В.П. Жушман. – Харків : ТОВ „Одісей”, 2003. – 448 с.
5. Аграрне право України: Підручник // Багай Н.О., Бондар Л.О., Гуревський В.К., Луняченко А.В., Пащенко О.М. та ін. / За ред. О.О.Погрібного. – К. : Істина, 2004. – 448 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
