Наука не творить свого предмета,
а усвідомлює те, що дійсно є, і в
тому саме вигляді, як воно є. Тому
сутність її відносно змісту розкри-
вається із сутності самого її пред-
мета. Таким чином, сутність зако-
нодавства відкривається безпосе-
редньо із сутності законів. Всі
сторони, з яких може розглядатися
закон, всі частини, які в ньому
подаються для дослідження, ста-
новлять безпосередній зміст зако-
нодавства і повинні бути охоплені
наукою.
К.О.Неволін
Із визнанням України суверенної і незалежної, демократичної, соціальної та правової держави в країні досить широко розглядалось питання про становлення державного будівництва і місцевого самоврядування.
Розвиток даних інститутів відбувається в умовах подвійного впливу західних стандартів і власних традицій самоврядування, поєднати які в чинній моделі місцевого самоврядування не вдалося, що негативно відбилося на процесі його здійснення в сучасних умовах в Україні [2, С.88]. На сьогодення основні риси місцевого самоврядування знайшли своє відображення в розділі ХІ Конституції України.
Розглядаючи державне будівництво і місцеве самоврядування як науку можна визначити, що це підгалузь українського державознавства і самоврядування, що включає систему знань про порядок організації і діяльності всієї системи державних органів і місцевого самоврядування в Україні, яка вивчає форми і методи здійснення завдань і функцій цих органів з керівництва державним, господарським, соціально-культурним будівництвом та реалізації правосуддя, контролю і нагляду за виконанням законодавства і місцевого самоврядування
[4, С.15].
Предметом дослідження являється тема перспектив розвитку державного будівництва і місцевого самоврядування в Україні. А у свою чергу предметом даної теми є дослідження організації і діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування. До речі, на особливість звертали увагу у своїх працях багато вчених, серед них слід відзначити: Т.Г.Боднарчука, А.М. Коваленко, А.М. Колодій.
Мета дослідження полягає у конкретному визначенні перспектив розвитку державного будівництва і місцевого самоврядування в Україні.
Завдання роботи відображається у з’ясуванні даної теми для сучасного суспільства.
Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні можна розглядати в двох аспектах – широкому і вузькому.
Широкий аспект включає в себе управлінську діяльність органів законодавчої, виконавчої, судової влади, прокуратури та органів місцевого самоврядування. У вузькому аспекті розглядається як діяльність органів виконавчої влади.
Вивчаючи дану науку слід звернути увагу на певні її підтеми: загальну характеристику та поняття державного будівництва і місцевого самоврядування; організацію роботи державної служби в Україні; організацію роботи Верховної Ради України; організацію роботи Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, організацію роботи Президента України, роль Адміністрації Президента України в діяльності як Глави держави; організацію роботи Ради національної безпеки і оборони України, а також роботу Кабінету Міністрів України, інших центральних і місцевих органів державної виконавчої влади; конституційні основи та організацію роботи Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції, Вищої ради юстиції; організацію роботи Прокуратури України; організацію роботи Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим та роботу органів та посадових осіб місцевого самоврядування [4,С.15].
Можна сказати, що саме ці розділи даної науки становлять основу формування могутньої демократичної держави. Якщо кожен із перелічених органів буде дотримуватися своїх прав і виконувати свої обов’язки, тобто буде потужно реалізувати в дії основне завдання науки державного будівництва і місцевого самоврядування, то наша держава досягне визнання на міжнародній арені дійсно на високому рівні.
Елементи даної галузі зафіксовані в Конституції України, а також в окремій низці законів. Саме в них надається визначення державного будівництва і місцевого самоврядування, описуються конкретні завдання та повноваження державних та місцевих органів управління.
Суть місцевого самоврядування залежить від його моделі. Можна виділити дві основні моделі місцевого самоврядування – державницьку і громадську. Перша з них передбачає, що місцева влада переважно здійснює функції, делеговані їй державною владою. Громадська модель передбачає управління так званими місцевими справами.
В обох випадках місцеве самоврядування можна визначити як форму народовладдя, що забезпечує реалізацію природного права населення, об’єднаного в певну територіальну громаду, самостійно і під власну відповідальність управляти відповідною частиною громадських справ у межах чинного законодавства і місцевих статутів [3, С.3].
Таким чином, державне будівництво і місцеве самоврядування як наука має свій предмет дослідження та вивчення, використовує як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання предмета, характеризується відповідною системою. Слід зазначити, що місцеве самоврядування в Україні є не досить досконалим та чітким на мою думку, що й відбивається на становленні української державності. Проте слід сподіватися на прогресивний розвиток місцевого самоврядування, а й відповідно на покращений стан держави в цілому.
Література:
1. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року із змінами, внесеними законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2007. – 48с.
2. Боднарчук Т.Г. «Дослідження наукових основ функціонування місцевого самоврядування в економічній системі країни: історія і сучасність»// Економіка і управління, 2007. - №2. – с.88.
3. Коваленко А.М. «Місцеве самоврядування: природа, ознаки, межі»// Право України, 1997. - №2 – с.36.
4. Колодій А.М. Державне будівництво і місцеве самоврядування: навч.посіб.- К.: Юрінком Інтер, 2007. – с. 348.
e-mail: lesjarusnak@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter