ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА НА ФОТОГРАФІЧНІ ТВОРИ
02.06.2010 20:48
Автор: Зварич Жанна Ігорівна, аспірантка Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника
[Право интелектуальной собственности и его защита. Информационное право]
З розвитком суспільства авторські права на окремі види творів, які являються об’єктами інтелектуальної власності, набувають значного поширення. Це можна сказати і про авторське право на фотографічні твори.
Особливий інтерес до фотографічних творів з’явився на фоні розповсюдження цифрових технологій та постійним збільшенням користувачів мережі Інтернет.
Питання виникнення авторського права на фотографічні твори знайшло своє часткове відображення у працях таких науковців як І. Абдуліної, М. Бородіна, В. Дроб’язка, В. Коноваленка, Д. Луспеника, О. Пастухова, О. Підопригори, Л. Тимофієнка та інших.
Першоосновою виникнення фотографічного твору можна вважати зародження ідеї у фотографа. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права», правова охорона поширюється лише на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі [1].
Згідно зі ч. 2 ст. 11 Закону України „Про авторське право і суміжні права” авторське право на фотографічні твори виникає з моменту їх створення. Для виникнення не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне оформлення, а також виконання будь-яких формальностей.
Для того, щоб отримати правову охорону, фотографічний твір повинен відповідати певним критеріям, які водночас є його ознаками. До таких ознак за загальним правилом належать: творчий характер, оригінальність та об’єктивна форма втілення.
Фотографічний твір має бути результатом творчої діяльності фізичної особи. Тому “творчий характер” визнано ознакою, що підлягає охороні в українській науці авторського права.
Творчий процес не завжди можна визначити чим він закінчиться і чи вдасться автору досягти певного результату. Не можна вимагати завершення роботи, щоб сказати, чи є діяльність автора творчою, чи ні. Авторське право залишає за межами правового регулювання сам внутрішній процес створення твору. Законодавець не має реальних можливостей охарактеризувати діяльність, в результаті якої з’явився твір. Твір стає єдиним універсальним показником, тому повторне створення твору неможливе.
Така ознака твору, як оригінальність, у різних країнах світу розуміється приблизно однаково. Суди країн англосаксонської системи права трактують критерій оригінальності широко: твір просто має бути результатом незалежної праці і таланту автора, тобто не бути скопійованим з іншої особи, та, за висловом судді Верховного суду США О’Коннора, “мати, хоча б, деякий мінімальний рівень творчості” [5, с.46].
В Україні критерій оригінальності в законодавстві прямо не закріплено. Як ознака твору згадується в Законі Україні “Про авторське право і суміжні права” лише стосовно назви твору як самостійної частини твору. Закон також наводить приклад творів, які не відповідають критеріям оригінальності, проте якими саме є ці критерії, не зазначає. Та все ж основним для виникнення авторського права на фотографічні твори є факт їх створення.
Для порівняння, за Актом про авторське право США 1976 року (з поправками та нормами інших законів), передбачається, що твір є створеним, якщо він зафіксований як копія на касетній стрічці, на СD тощо. Якщо певна частина твору була зафіксована протягом певного часу, то загальний час створення всього твору включає і цей проміжок. Якщо твір має різні версії, то кожна з них вважається окремим твором [3, c. 10].
Як бачимо, законодавство США ширше пояснює створення твору.
Початком виникнення суб’єктивних прав на об’єкти авторського права взагалі є момент надання твору об’єктивної форми [2, c. 61].
Форма включає в себе такі дві ознаки, як відтворюваність та можливість сприйняття органами чуттів (у даному випадку - зором). Причому це відтворення має бути можливим без участі автора.
Якщо ту чи іншу форму втілення творчої ідеї не можливо відтворити, то такий результат творчої діяльності не може захищатися авторським правом.
Слід відзначити таку особливість фотографічних творів, як те, що вони є ідеальними, а не матеріальними об’єктами. Якщо говорити про матеріальні носії (плівку, диск, відбиток тощо), то вони стосуються об’єктів матеріального права, щодо яких діє речове право з притаманними йому законами охорони. Таким чином, правовій охороні підлягає не сама плівка, слайд, негатив, фотографічний відбиток як матеріальні об’єкти, а сукупність ідей та образів, зображених на них, тобто форма їх вираження.
В нашому законодавстві критерій відтворюваності не є обов’язковим для отримання фотографічним твором охорони. Але всім відомо, що фотографічний твір може існувати на будь-якому носії, наприклад, паперовому, тканинному, в тому числі електронному. Саме тут і починається неоднозначність розуміння даного моменту щодо фотографічних творів.
Фотографічні твори на сьогоднішній день можна створити різними способами, а саме за допомогою звичайної та цифрової зйомки. При першому способі, для фотографічного твору як об’єкта авторського права формою вираження може бути негатив, слайд тощо, й сам відбиток, тобто всі носії фотографічного зображення як негативного, так і позитивного вигляду.
Існують приклади, коли фотографи знищують негативи після створення декількох відбитків. Вартість фотографій внаслідок неможливості створення додаткових копій значно зростає. Таким чином, моментом створення фотографічного твору є у першу чергу зображення на негативі, а якщо такий буде знищений, то момент закріплення зображення на твердому носії.
Особливої уваги заслуговує питання про підтвердження факту створення фотографічного твору, для якого першою об’єктивною формою є цифрова форма.
Так, моментом створення цифрового фотографічного твору є момент створення зображення в електронній формі, яка, як нам відомо, має здатність відтворення і може бути об’єктивною формою твору. Фотографічний твір, який створений в електронній формі, легко піддається порушенням прав авторів, а також стосовно нього проблемним є питання, хто автор такого твору. В. В. Коноваленко вважає, що найбільш підходящим способом підтвердження авторства на цифрову фотографію є наявність його твердої копії, а також право сповіщення про створення твору [4, c. 234].
Підсумовуючи вищезазначене, виникнення авторського права на фотографічний твір розпочинається з моменту його створення, а саме надання твору об’єктивної форми. При цьому для отримання правової охорони твір має відповідати критеріям творчості та оригінальності.
Створення фотографії в об’єктивній формі без дотримання цих ознак не охороняється законом, тому як наслідок авторське право на такі об’єкти не виникає.
Література:
1. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 1993 року зі змінами і доповненнями// ВВР України. – 1994. - №3. – Ст. 327.
2. Бородін М. М. Захист прав інтелектуальної власності: проблеми судової практики та законодавче забезпечення/ М. М. Бородін, Д. Д. Луспеник // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2007. - № 1.– с.48-61.
3. Гавриленко О. В. Основні положення авторського права США / О. В. Гавриленко // Інтелектуальна власність. – 2006. - № 4. – с. 10-14.
4. Коноваленко В. В. Авторское право: автору, редактору, издателю/ Владимир Владимирович Коноваленко. – Харьков: Фактор, 2007. – 489 с.
5. Пастухов О. М. Авторське право в Інтернеті/ Олександр Миколайович Пастухов. - Київ: „Школа”. – 2004. – 142 с.
e-mail: zhannazvarych@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
