ПРОБЛЕМИ АТЕСТАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
31.07.2010 10:38
Автор: Гончарук Валентина Василівна, кандидат юридичних наук, науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з проблем заочного та дистанційного навчання навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання працівників органів внутрішніх справ Харківського національного університету внутрішніх справ
[Трудове право та право соціального забезпечення]
1. Атестація (від лат. attestatio – свідчення, підтвердження) – перевірка та оцінка ділової кваліфікації працівників на предмет їх відповідності займаній посаді або здійснюваній роботі [1, с.161]. Відповідно до п.47 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ [2] з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу, проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому, згідно з вимогами Положення, всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді та надаються рекомендації щодо подальшої служби. Хоча атестація працівників має за мету досягнення однієї цілі – з’ясування відповідності працівника займаній посаді, її наслідки можуть мати для працівника і позитивний, і негативний характер. Дана норма закріплена в розділі 5 «Атестація» Положення, де передбачено «переміщення на нижчу посаду» за результатами атестації. На нашу думку, зазначений вид переведення є не що інше як примусова праця працівника органів внутрішніх справ, що є грубим порушенням закріпленого в Конституції України права на працю, а резолюція працівника на бланку атестаційного листа про його згоду на пониження є простою формальністю, необхідною, насамперед, для роботодавця. Тому, пропонуємо виключити зазначений вид переведень на іншу роботу працівників органів внутрішніх справ із Положення, залишивши атестацію працівників органів внутрішніх справ на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду та звільненні з органів внутрішніх справ, замінивши пониження в займаній посаді будь-яким дисциплінарним стягненням.
2. Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачене переведення працівників органів внутрішніх справ на іншу роботу в порядку атестації. Стосовно переведення на іншу роботу працівника органів внутрішніх справ у порядку атестації, ми розуміємо означене так, що роботодавець, в особі конкретного органу внутрішніх справ, пропонує працівникові виконання роботи, яка не відповідає його спеціальності, кваліфікації, посаді, або роботи, при виконанні якої змінюється місце служби, місцевість, розмір грошового утримання, пільги та інші вагомі обставини, передбачені при укладенні трудового договору, а працівник органів внутрішніх справ при цьому погоджується із запропонованою альтернативою або ні. Причому, вище означене відбувається в присутності атестаційної комісії з дотриманням певної процедури. Відповідно, якщо працівник органів внутрішніх справ згоден із переведенням на іншу роботу – його переводять, якщо – ні, тобто працівник органів внутрішніх справ не погодиться з рішенням атестаційної комісії, проте його все-таки переведуть, то має місце заборонена на міжнародному та національному рівні примусова праця; якщо не згоден і не переведуть, то, дотримуючись норм ч.1 ст.32 КЗпП України – переведення на іншу роботу не відбулось.
Проведення атестації працівників органів внутрішніх справ питання досить неоднозначне, складне та спірне, оскільки, з одного боку наявна оцінка ділових та професійних якостей, з іншого – вона не завжди є об’єктивною. Відсутня загальна схема, чітко визначені умови та порядок. Саме тому, в майбутньому, пропонуємо відмовитись від переведення працівників органів внутрішніх справ на іншу роботу за результатами атестації, оскільки це суперечить нормам, які забороняють примусову працю. Проте, ми цілком згодні з подальшим проведенням атестування працівників органів внутрішніх справ як одним із способів оцінки їх ділової кваліфікації та перевірки фахових знань.
3. Атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду, якщо переміщення по службі проводиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку. Винятковими випадками визнаються скорочення штатів чи реорганізація органів внутрішніх справ України. Процедура проведення атестації працівників органів внутрішніх справ регулюється Інструкцією про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 22 березня 2005 року № 181 [3].
Насамперед, варто відзначити відмінність термінології: у Положенні – «атестація», в Інструкції – «атестування», але, згідно з преамбулою Інструкції, її затверджено на виконання пунктів 47 та 48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що, ймовірно, свідчить про ідентичність вказаних понять. Проте, видається доцільним все ж таки привести у відповідність понятійний апарат. На нашу думку, коректніше вживати термін «атестація».
4. Виникає також питання стосовно того, як співвідносяться зміст принципу свободи праці, викладений в ст.43 Конституції України і продубльований в ст.31 КЗпП України, та рекомендації про можливе пониження в посаді чи звільнення з органів внутрішніх справ, надані атестаційною комісією? Виходить, що працівник органів внутрішніх справ особисто погоджується з порушенням своїх конституційних прав. Якщо, наприклад, працівник органів внутрішніх справ не згоден із переміщенням, на якому наполягає атестаційна комісія, а згідно з ч.2 ст.32 КЗпП така згода не є обов’язковою, то виникає питання доцільності такого погодження.
Якщо пониження з певних особистих причин – сімейні обставини, стан здоров’я, тощо влаштовує працівника, видається неправильним оформлення документів такого переведення в порядку атестації. Справа в тому, що у випадку, якщо дане переведення з вищої на нижчу посаду відбувається в порядку атестації, тобто її висновки реалізуються протягом 2-х місячного терміну, то, відповідно до Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ, працівник органів внутрішніх справ, якого атестували підлягає переведенню з вищої посади на нижчу з викладенням причин і зазначенням того, на яку саме посаду доцільно призначити. На практиці дана відмінність полягає в тому, що при реалізації висновків атестації в поданні на призначення на посаду працівника органів внутрішніх справ, якого атестували, причини пониження повинні бути негативними. В тексті рапорту на призначення працівник органів внутрішніх справ лише погоджується із запропонованою посадою. А якщо ініціатором пониження був працівник – у тексті рапорту він особисто просить понизити його в займаній посаді, мотивуючи прохання підставами особистого характеру. Саме тому, на нашу думку, пониження за власною ініціативою – життєво обґрунтована необхідність конкретного працівника, а за результатами атестації – певного роду примус.
5. Хотілось би висловити думку з приводу «рекомендацій» атестаційної комісії. Насамперед стосовно обов’язковості їх виконання. З аналізу норм Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ випливає, що атестаційна комісія виносить рішення, яке складається з двох частин – обов’язкової (займаній посаді відповідає – не відповідає) та рекомендаційної, з яким працівник органів внутрішніх справ ознайомлюється та погоджується або не погоджується, маючи право на оскарження. Далі рішення повинне виконуватись в термін два місяці. На перший погляд, все правильно та зрозуміло. З іншого ж боку, як комісія, члени якої, як свідчить практика, не завжди особисто знайомі з працівником органів внутрішніх справ, атестацію якого проводять, може, приміром, визначити чи заслуговує працівник направлення до вищого навчального закладу міністерства внутрішніх справ України для навчання, чи є в нього відповідні навики, знання чи просто бажання для підвищення свого освітнього рівня і як взагалі даний припис можна реалізувати в 2-х місячний термін. В той же час ст.53 Конституції України передбачає, що кожен має право на освіту, то чому ж, навчатись працівникові органів внутрішніх справ чи ні, повинна вирішувати атестаційна комісія, застосовуючи це як заохочення? Виходячи із цього, вважаємо за доцільне виключити з Інструкції вказану норму, яка носить рекомендаційний характер.
Література:
1. Юридична енциклопедія: в 6 т. Т. 1: А – Г / Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (відп. ред.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. – 672 с.: іл.
2. Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України : затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=114-91-%EF
3. Інструкція про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ, затв. наказом МВС України від 22 березня 2005 року № 181 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 21 (10.06.2005 р.). – Ст. 1159.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
