ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН ПОДРУЖЖЯ
03.10.2010 16:28
Автор: Олійник Оксана Степанівна, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри цивільного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника
Питання правового регулювання майнових відносин в сім’ї і, в першу чергу, у шлюбі, що є основою сімейного союзу завжди актуальні. Розвиток суспільства є безперервним, а, отже, не можуть залишатися незмінними погляди на права та обов’язки подружжя. Одним із найбільш важливих аспектів майнових відносин подружжя є відносини власності подружжя. Невипадково Рене Давид назвав закріплення у Французькому цивільному кодексі інституту шлюбного режиму (режиму майна подружжя) закріпленням ідеї революції [1, с. 90]. В сучасний період відбулися істотні зміни у правовому регулюванні відносин з приводу належного подружжю майна. Це пояснюється тим, що рівень розвитку українського суспільства, становлення ринкових відносин, інтеграція в міжнародне співтовариство вимагали корінних змін вітчизняного законодавства, в тому числі шлюбно-сімейного, що знайшло відображення у прийнятті 10. 01. 2002 року Сімейного кодексу України, яким було закріплено поняття режиму майна подружжя та введено поряд із законним договірний режим майна подружжя. Разом з тим ряд проблем залишилися невирішеними, оскільки якісно змінився рівень життя громадян, у складі належного їм майна з’явилися об’єкти значної вартості та соціальної значимості, відбулося розширення кола об’єктів подружньої власності за рахунок нетрадиційного майна та зростання значення нематеріальних об’єктів правовідносин. Відповідно, і законодавство, і правозастосовча практика вимагають подальшого вдосконалення, а для цього необхідне оновлення теоретичної бази.
Основним змістом правовідносин власності подружжя є права та обов’язки обох з подружжя з приводу належного їм майна, що складають особливості володіння, користування і розпорядження подружжям своїм майном, тобто правовий режим майна подружжя [2, с. 38]. В романо-германській та англо-саксонській правових системах поняття правового режиму майна подружжя виступає як одна із базових юридичних категорій [3, с. 53]. В цивілістичній літературі правовий режим майна в найбільш загальному плані розглядається як система юридичних правил, які визначають становище певного явища об’єктивної дійсності, статику та динаміку його правового існування [4, с.109]. На думку І.В. Жилінкової правовий режим майна подружжя необхідно розглядати як визначений порядок регулювання майнових відносин подружжя, метою встановлення якого є всестороння впорядкованість майнових відносин в сім’ї, забезпечення та захист майнових прав та законних інтересів подружжя [5, с. 20]. Т.О. Ариванюк розглядає правовий режим майна подружжя як відносно самостійний комплекс правових засобів, які встановлюють засади правового регулювання відносин щодо спільного і роздільного майна подружжя та захисту їх порушених прав [6, с. 3].
Таким чином, правовий режим майна подружжя - це порядок регулювання відносин з приводу майна подружжя, який визначає характер і обсяг їх прав та обов’язків з приводу належного подружжю майна. Залежно від джерела, який встановлює цей порядок, виділяють: 1) законний або легальний правовий режим майна подружжя, при якому права і обов’язки подружжя щодо їх майна визначаються законом (ех lege); 2) договірний режим майна подружжя, при якому права та обов’язки подружжя визначаються самим подружжям шляхом укладення ними відповідного договору. Як правило, таким договором є шлюбний договір (контракт), хоча в деяких випадках договірний режим майна подружжя може встановлюватися іншими договорами. Наприклад, в англо-американській правовій системі правовий режим майна подружжя може бути встановлений договором трасту [7, с. 351].
Виділяють правовий режим спільного, роздільного та змішаного майна подружжя. В деяких іноземних країнах навіть в сучасний період права чоловіка та жінки не визнаються рівними. В цьому є позитивний момент для дружини, оскільки чоловік зобов’язаний її утримувати, однак в той же час законодавець встановлює пріоритетне право чоловіка на управління та розпорядження подружнім майном. Саме тому, в багатьох країнах стимулюється укладення шлюбного договору. Режим спільності майна подружжя може припинятися: 1) смертю одного з подружжя; 2) зміною режиму майна під час шлюбу подружжя за їх взаємною згодою; 3) судовим рішенням про розірвання шлюбу, про окреме проживання чи про встановлення режиму роздільності майна; 4) відсутністю одного із подружжя у випадках, передбачених законом; 5) визнання шлюбу недійсним [2, с. 220].
Головна риса роздільності майна полягає в тому, що все майно, не залежно від часу і способу його придбання, а так само всі доходи, одержувані від нього, як правило, вважаються роздільною власністю подружжя. Вперше принцип роздільності був введений в Англії Законом про власність одружених жінок 1882 року (Married Women’s Property Act), у відповідності з яким майно заміжньої жінки, незалежно від того, коли воно було набуте, стало вважатися її роздільною власністю [9, с. 221; 8, с. 96]. Закон 1935 року (Law Reform Act) закріпив режим роздільності подружнього майна і надав заміжній жінці право «набувати, володіти і розпоряджатися будь-якою власністю, а також приймати на себе зобов’язання за договорами і відповідати за заподіяння шкоди нарівні з незаміжніми».
До прийняття закону 1882 року майнові відносини між подружжям регулювалися загальним правом, згідно якого все майно подружжя вважалося належним чоловікові; жінка практично була позбавлена майнової самостійності і внаслідок цього не могла мати власності і, тим більше, розпоряджатися нею на свій власний розсуд. Все, чим вона володіла до шлюбу, а також зароблені нею доходи, якщо вона працювала протягом існування шлюбу, переходило у власність чоловіка. «Своєрідність» такого режиму дозволила континентальним юристам говорити про те, що в минулому в англійському праві «режим подружнього майна» взагалі був відсутнім, оскільки «особистість дружини наче розчинялася в особистості чоловіка, її майно – в його майні» [10, с. 77; 8, с. 97].
Деякі відхилення від цього принципу, який дійсно важко назвати принципом спільності подружнього майна, оскільки він не надавав жінці жодних прав, були пов’язані з принципом «справедливості», який в ряді випадків визнавав за заміжньою жінкою можливість володіти окремим майном (separate estate). Це досягалося, зокрема, за допомогою інституту довірчої власності або трасту. Слід зазначити, що в останні роки в країнах «загального права» режим роздільності зазнав істотних змін, і в першу чергу це стосується забезпечення майнових прав того з подружжя, хто не є власником набутого під час шлюбу майна.
Сьогодні є доцільним відступ законодавців окремих країн від режиму спільності чи роздільності майна подружжя в їх базовому варіанті та формування на основі об’єднання їх окремих елементів режиму умовної спільності («deffered community»). За цього режиму під час шлюбу все майно подружжя вважається належним кожному з них окремо (тобто, як при режимі роздільного подружнього майна), але у випадку розірвання шлюбу все спільне майно і грошові засоби подружжя об’єднуються і діляться поміж ними порівно. Однак, щоб уникнути зловживань кожним із подружжя своїм правом розпоряджатися належним їм майном, в законодавстві встановлені певні обмеження. На вчинення деяких, особливо важливих правочинів вимагається згода другого з подружжя. В тому випадку, якщо один з подружжя під час шлюбу грубо ігнорував майнові інтереси другого чи серйозно порушив сподівання іншого стосовно належної йому частки майна у випадку розірвання шлюбу, то винний повинен відшкодувати заподіяну йому шкоду.
Якщо звернути увагу на Україну, то українське законодавство від традиційного в історичному плані правового режиму роздільності майна подружжя перейшло до правового режиму спільної сумісної власності на майно, набутого ними під час перебування у шлюбі, в той час як правовідносини власності подружжя в країнах Західної Європи розвивалися шляхом обмеження правомочностей чоловіка і як наслідок в багатьох країнах встановився режим часткової спільності майна подружжя в різних варіантах.
Література:
1. Давид Р. Основные правовые системы современности / Давид Р. - М. : Прогрес, 1988.
2. Слепакова А. В. Правоотношения собственности супругов / Слепакова А.В. – М. : Статут, 2005. - 444 с.
3. Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи / Жилинкова И.В. – Харьков : Ксилон, 2000. - 376 с.
4. Сенчищев В.И. Объект гражданского правоотношения // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского. - М., 1999. – с.109.
5. Жилинкова И. В. Брачный договор / Жилинкова И. В. – Х. : Ксилон, 2005. – 176 с.
6. Ариванюк Т.О. Правове регулювання відносин власності між подружжям : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Т. О. Ариванюк. – Київ, 2002. – 20 с.
7. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под ред. В. П. Мозолина, М. И. Кулагина – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 382 с.
8. Хазова О. А. Брак и развод в буржуазном семейном праве: сравнительно-правовой анализ / Хазова О. А. - АН СССР, Ин-т государства и права. – М. : Наука, 1988. – 173 с.
9. Дженкс Э. Английское право / Дженкс Э. – М : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1947. - 378 с.
10. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права // М., 1981.
e-mail: oksana2103@i.ua
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
