ДО ПИТАННЯ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ЗА КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
17.11.2010 21:34
Автор: Тихонська Єлизавета Михайлівна, студентка денної форми навчання юридичного факультету Запорізького національного університету; Шкляров Костянтин Вікторович, студент заочної форми навчання юридичного факультету Запорізького національного університету
Справедливо зазначає О.О. Михайлов у своєму дисертаційному дослідженні «Юридична особа як суб’єкт злочину: іноземний досвід та перспективи його застосування в Україні», що останнім часом можна спостерігати помітні загальносвітові тенденції активізації діяльності держав у сфері визнання юридичних осіб суб’єктами злочинів. У 1978 р. Європейський комітет з питань злочинності Ради Європи (далі - РЄ) рекомендував парламентам країн-членів РЄ визнати юридичних осіб суб’єктами кримінальної відповідальності. У 1985 р. ця рекомендація була підтверджена Сьомим Конгресом Організації Об’єднаних Націй (далі - ООН) з попередження злочинності та поводження з правопорушниками. Отже, питання кримінальної відповідальності юридичних осіб за законодавством України є одним з найбільш проблемних і дискусійних у сучасній юридичній науці. Особливо це стосується корупційних злочинів. Зокрема, одним із пріоритетних напрямків боротьби з корупцією, визнаним на міжнародному рівні, є встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб в Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією 1999 р., яка ратифікована Україною в 2006 р., що набрала чинності з 01 березня 2010 р. Крім того, міжнародне співтовариство рекомендує державам підсилювати відповідальність юридичних осіб за цілий ряд протиправних діянь, скоєних в їх інтересах. Зокрема, такі рекомендації викладені в Міжнародній конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 р., Конвенції РЄ про кримінальну відповідальність за корупцію 1999 р., Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р., Конвенції ООН проти корупції 2003 р. Такі науковці, як Е. Антонова, С. Келіна, А. Корчагін, Р. Михєєв, А. Наумов, А. Нікіфоров, позитивно оцінюють законодавче врегулювання зазначеного питання та вважають це ще одним кроком у боротьбі зі злочинністю; інші - Л. Єрмакова, Т. Кондрашова, Н. Кузнєцова, Н. Полянський, Л. Савюк - заперечують необхідність притягнення юридичних осіб до кримінальної відповідальності. Аналізуючи сучасне законодавство іноземних держав, ми цілком впевнено робимо висновок, що інститут відповідальності юридичних осіб регламентований як у системі загального права (Великобританія, США), так у континентальній системі права (Франція, Німеччина). Зокрема відомо, що у країнах скандинавської (Норвегія), мусульманської (Сирія) та соціалістичної (Китайська Народна Республіка) правових систем юридичні особи також притягуються до кримінальної відповідальності. О.О. Михайлов (у згадуваному вже дисертаційному дослідженні) звертає особливу увагу на той факт, що проблема визнання юридичних осіб суб’єктами кримінальних правопорушень виникла в теорії кримінального права у зв'язку з їх необґрунтованою безкарністю за скоєння злочинів з високим ступенем суспільної небезпеки. Адже законодавець, сформувавши достатньо струнку систему юридичної відповідальності таких суб’єктів, відмовився від застосування найсуворішого і найбільш ефективного її виду - кримінальної відповідальності. Відомо, що ситуація в Україні змінилася з прийняттям Закону України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» 11 червня 2009 року (далі - Закон). Чинний Кримінальний кодекс України (далі - КК України) закріплює положення, що суб’єктом кримінальної відповідальності є фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності. Хоча, іншого погляду дотримується нещодавно прийнятий Закон, який фактично закріплює можливість юридичної особи бути суб’єктом злочинів (виключний перелік яких зазначений у ст. 2). Можливість притягнення юридичних осіб до кримінальної відповідальності за корупцію - непогана ідея, проте Закон вимагає детального доопрацювання та приведення інших нормативно-правових актів у відповідність із ним. По-перше, привертає увагу термін «корупційні правопорушення». Якщо мова йде про кримінальну відповідальність, то доцільно вживати термін «корупційні злочини», адже в Особливій частині КК України не міститься жодного правопорушення, а лише злочини. По-друге, в Законі не передбачено випадків звільнення юридичної особи від кримінальної відповідальності. Цей факт розцінюється, як абсолютна винність юридичної особи за будь-яких обставин, коли є обвинувальний вирок, що встановлює її вину у скоєнні будь-якого злочину, передбаченого окремими статями Особливої частини КК України. По-третє, дія Закону не поширюється на юридичних осіб публічного права. Таким чином, порушується «принцип рівності прав й інтересів» та складається враження, що юридичні особи тільки приватного права можуть порушувати законодавство. По-четверте, таке хаотичне застосування норм Закону порушує принцип «індивідуальності юридичної відповідальності фізичних осіб - засновників (учасників) та юридичної особи як окремого суб’єкта суспільних відносин, зокрема цивільних; зокрема товариство не відповідає за зобов’язаннями своїх учасників», передбачений в Цивільному кодексі України. В такому разі необхідно захистити права інших учасників товариства, зокрема тих, які мають меншу частку у статутному капіталі. Підсумовуючи вищезазначене, вважаємо за доцільне закріпити виключний перелік злочинів, за які юридичні особи будуть притягуватися до кримінальної відповідальності, який (перелік злочинів) не буде підлягати поширювальному тлумаченню. Також, необхідно взяти до уваги той факт, що Україна й досі бажає набути членства в Європейському Союзі, а для цього їй потрібно перейняти досвід тих європейських держав, які запровадили в своєму законодавстві кримінальну відповідальність юридичних осіб.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter