БАНК СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ УКРАЇНИ
18.11.2010 20:46
Автор: Сирота Анатолій Іванович, кандидат юридичних наук, доцент, завідуючий кафедрою кримінального та адміністративного права Бердянського університету менеджменту і бізнесу
[Фінансове право. Банківське право]
В експертній доповіді Національного інституту стратегічних досліджень до Послання Президента України В. Януковича до Українського народу “Україна ХХІ століття. Стратегія реформ і суспільної консолідації” зазначається, що позитивні зрушення в економіці і стабільність влади дають реальну надію на ефективне запровадження системних реформ. На порядку денному стоїть проведення соціально-економічних реформи “нової хвилі” та перехід до нової моделі економічного зростання, що ґрунтується на інноваційно-інвестиційній моделі “випереджальної модернізації”, створення національної інноваційної інфраструктури [1]. З метою забезпечення ефективного використання інвестиційних ресурсів держави, сприяння залученню інвесторів до реалізації пріоритетних для держави і суспільства проектів, прискорення відновлення економіки та переходу до її сталого зростання, у вересні цього року Президент України видав Указ “Про заходи щодо визначення і реалізації проектів із пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку” [2]. На державному рівні прийнято рішення про створення Державного агентства України з управління “національними проектами“, основним завданням якого є забезпечення реалізації проектів, залучення інвестицій для їх впровадження. Але для припливу нових інвестицій у економіку країни потрібні спеціальні інвестиційні інститути на кшталт тих, що існують в багатьох країнах і насамперед те, що зазвичай називають Банком сприяння розвитку [3]. Такі спеціалізовані кредитні установи створюються для виконання функцій, які не виконуються ні центральним банком, ні комерційними банками, вони виконують три основні функції: підтримка державних цільових програм, розвиток банківської системи і ефективне сприяння створенню та розвитку національного капіталу. Перша функція для банків сприяння розвитку країн східної Європи насамперед полягає у підтримці малих та середніх підприємств, друга – сприяння розвитку банківської системи. Банки сприяння розвитку підтримують малі та середні підприємства через комерційні банки (основна форма діяльності установ такого типу), тому вони також сприяють розвитку банківської системи, оскільки не конкурують з комерційними банками, а залучають їх до впровадження кредитних програм, беруть разом з ними на себе кредитні ризики, надають банкам фінансову допомогу. Така діяльність ефективно сприяє створенню та розвитку національного капіталу – третя функція банків сприяння розвитку. Так, вагомий внесок у відбудову Німеччини зробила спеціальна кредитна установа ,,Kreditanstalt fur Wiederaufbau” (KfW), яка виконує функції державного банку розвитку. Саме цей банк виконав чималу частку програм, спрямованих на фінансування інвестицій Німеччини за кордоном, фінансування експорту, надання технічної допомоги країнам, що розвиваються, реалізував багато державних проектів, покликаних прискорити перехід Німеччини на засади ринкової економіки [4]. У 1999 році, з метою практичного сприяння реалізації державної інвестиційної політики банк розвитку був створений у Росії. Основний напрям діяльності банку - довгострокове кредитування реального сектора економіки у пріоритетних галузях, які визначає уряд Російської Федерації. Пріоритетними вважаються проекти інноваційного характеру, фінансування імпортозамінних галузей промисловості, фінансування модернізації основних фондів підприємств [5]. Спроби створити таку фінансову структур були й в Україні, але вони не призвели до очікуваного результату. Так, у 90 роки минулого століття, за допомогою Європейського банку реконструкції та розвитку був створений “Київський міжнародний банк”, діяльність якого набула комерційної, а не інвестиційної спрямованості. Пізніше цей банк перейшов під контроль голландського банку і, зрештою, був закритий. В сучасних умовах після кризових реалій українським банкам вигідніше здійснювати короткострокове кредитування, валютні операції з метою отримання так званих швидких грошей, отримання прибутку у короткі терміни, ніж здійснювати довгострокове кредитування та інвестування, які мають більш ризиковий характер і приносять прибутки через великий проміжок часу. Так, у 2009 р. загальний обсяг кредитів зменшився на 15 %, кредити нефінансовим і фінансовим організаціям виросли на 4,2 %, а фізичним особам впали на 14,0 %. Відсутність кредитування пояснюється небажанням банків брати на себе додаткові ризики в умовах нестабільної економічної ситуації в країні. Незадовільно виконуючи свою основну функцію – кредитування економіки, основний тягар втрат від фінансової кризи українські банки перенесли на позичальників через підвищення вартості обслуговування кредитів. Так, хоча за 2009 р. частка кредитів в загальному обсязі активів зменшилася з 81,4 % до 74,6%, частка процентних доходів в загальному обсязі доходів банків зросла з 73,3 до 84,7 % [6]. Для формування системи надання “довгих” кредитів, інвестиційної діяльності, фінансування стратегії розвитку країні в Україні має бути створена за міжнародними стандартами спеціалізована фінансова структура ринкової економіки - Банк сприяння розвитку, в якій потрібно зосередити бюджетні кошти, кошти міністерств, відомств для довгострокового кредитування, інвестування національних проектів, окремих галузей народного господарства з контролем за цільовим використанням виділених коштів. Цей банк також може виступати гарантом багатьох національних проектів. В Україні Банком сприяння розвитку повинна бути окрема фінансово-кредитна установа другого рівня банківської системи, створена за участю авторитетних міжнародних фінансових структур, можливо під урядові гарантії з відповідними змінами регуляторних вимог Національного банка України, підконтрольна йому. Порядок створення, повноваження і діяльність такої фінансово-кредитної установи має регулюватися окремим законом. Створення банку сприяння розвитку, безперечно, носить дискусійний характер, але втілення в життя цієї ідеї вже виправдала себе в багатьох країнах і при реалізації в Україні, на нашу думку, надасть країни нові можливості, в тому числі і для підтримки національних проектів.
Література: 1. “Україна ХХІ століття. Стратегія реформ і суспільної консолідації”. Експертна доповідь Національного інституту стратегічних досліджень до Послання Президента України В. Януковича до Українського народу [Електронний ресурс] // режим доступу: http://www.niss.gov.ua/public/File/2010_Book/Poslanya_2010/ukr.pdf. 2. Указ Президента України “Про заходи щодо визначення і реалізації проектів із пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку” // Офіційний вісник Президента України вiд 21.09.2010 - 2010 р., № 26, стор. 15, стаття 873. 3. Шаров О.М. “…Але навіщо ж стільці ламати?” / Дзеркало тижня. - № 17 (745), 16 травня 2009 р. 4. Майборода В. Роль банківського сектору Німеччини у сприянні розвитку малих і середніх підприємств [Електронний ресурс] // режим доступу: http://www.bank.gov.ua/PMU/Publications/Visnyk_04.pdf. 5. Галицькі Контракти. - № 21, травень 2003. 6. “Стабільність банківської системи: загрози та шляхи їх подолання". Аналітична записка Національного інституту стратегічних досліджень [Електронний ресурс] // режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/256/.
e-mail: sai6204@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
