Хоча на сьогоднішній день, можливість формування статутного фонду господарської організації за рахунок майнових прав інтелектуальної власності передбачена в Цивільному та Господарському кодексах, проте на практиці виникає безліч проблем, що призводять до негативних правових та фінансових наслідків. Даним питаннями займалася не велика кількість науковців, до того ж при дослідженні теми розглядались лише окремі аспекти внесення майнових прав. Певні наукові розробки у роз’яснення процесу здійснення самої процедури формування статуту, зробили Атаманова Я., Ващук Я., Тетянич Л., а також Беляєва О. та Гордєєва М., однак комплексна наукова характеристика не здійснювалась, що й зумовило актуальність дослідження даного питання. Метою роботи є характеристика одного із засобів, що передбачений в чинному законодавстві, за допомогою якого можливе формування статутного капіталу товариства, а саме внеску майнових прав інтелектуальної власності. Керуючись ч. 3 ст. 424 Цивільного кодексу і ч. 1 ст. 86 Господарського кодексу, майнові права інтелектуальної власності можуть бути внеском до статутного капіталу юридичної особи, що є вигідним варіантом, оскільки у разі нестачі великої суми грошових коштів власник певного об’єкта інтелектуальної власності стає засновником юридичної особи. Відповідно виникає питання стосовно самої процедури залучення до статуту організації нематеріальних активів, адже право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Відповідь міститься у ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», згідно з яким, проведення оцінки майна є обов’язковим у випадку визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою, а також у разі виходу учасника або засновника зі складу такого товариства. Грошова оцінка об’єктів інтелектуальної власності може бути дуже високою, до того ж варто враховувати, що однакових об’єктів не існує, а тому порівнювати його немає з чим. Це може бути використано недобросовісними учасниками, котрі малоефективний й нереспектабельний об’єкт оцінюють невиправдано високо, тому саме в таких випадках обов’язкове використання незалежної експертної перевірки. Варто наголосити, що не всі права на інтелектуальну власність можуть бути внеском учасника. Це стосується, зокрема, право на наукове відкриття яке належить особисто тій чи іншій особі й на цей об’єкт виникають лише немайнові права інтелектуальної власності. Також це відноситься до прав на комерційне найменування, яке відповідно до ч. 2 ст. 490 Цивільного кодексу передається іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його певною частиною. Слід пам’ятати, що діюче законодавство містить заборону формування статутного капіталу деяких видів господарських товариств за рахунок нематеріальних активів. Це стосується фінансових установ – юридичних осіб, які надають одну або декілька фінансових послуг та віднесені до відповідного реєстру. При внесенні майнових прав у першу чергу здійснюється ідентифікація такого об’єкта та перевіряється найголовніші вимоги, які стосуються особи-власника відповідного об’єкту, прав третіх осіб на об’єкт а також, саме головне, строк чинності майнових прав на об’єкт. Тому засновникам варто усвідомлювати всі можливі ризики при формуванні статутного капіталу свого підприємства за рахунок прав на такі об’єкти як корисні моделі та промислові зразки, оскільки строк чинності майнових прав на вищевказані об’єкти відносно невеликий. Оскільки статутний капітал підприємства є його власністю, яка передбачає наявність права користування, володіння й розпорядження, проте досить часто трапляються випадки, коли майнове право місить лише право користування, а інші права (розпорядження й володіння) не задіяні. Це зумовлено, передусім, нечітким розумінням вищезазначеної ч.3 ст. 424 Цивільного кодексу, зокрема питання полягає в тому, що саме мав на увазі законодавець під цією нормою? За загальним правилом вкладом до статутного капітал можуть бути майнові права у своїй сукупності, але багато недобросовісних учасників укладають ліцензійні договори тільки щодо передачі права користування, що не є забороною, в результаті чого, укладена на певний строк угода може не поновлюватися на новий, а особа-власник, забажаючи вийти з товариства і повернути назад свій капітал зможе без шкоди для себе це зробити, проте це може стати поштовхом до процедури ліквідації у разі, якщо вартість чистих активів виявиться меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу. Таким чином, проведене в рамках теми дослідження одного із засобів формування майнової основи суб’єкта господарювання, а саме прав інтелектуальної власності, дозволяє зробити висновок стосовно доцільності використання цього засобу у разі створення нового підприємства як альтернативу грошовим коштам.
Література: 1. Цивільний кодекс України – Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003 р – 2003 р. - №40. 2. Господарський кодекс України – Відомості Верховної Ради України від 11.02.1992 р. – 1992 р. - №6. 3. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» - Відомості Верховної Ради України від 23.11.2001 – 2001р. - №47. 4. Тверезенко О. Майнові права інтелектуальної власності як внесок до статутного капіталу господарського товариства // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2009 р. - №6. – С. 50-59.
e-mail: tars190@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
